Свекри і жіноча мудрість?

Любимая женщина очень быстро может стать нелюбимой, мужская любовь штука капризная

Серьёзно? Дочки к мамам всю жизнь бегают, а сыновья должны забыть своих в момент встречи с НЕЙ

Ну, тут же половина тёток пишет, как отвадили свекров и годами не общаются, автор тоже так хочет

Любимая женщина очень быстро может стать нелюбимой, мужская любовь штука капризная

А зачем беременеть в однушке?
Вы хотите родительскую квартиру продать и купить общую?

Яка у вас труха в голові, мало того що сарказм за серйозність сприймаєте, так ще й дурні поради роздаєте

Бо в мене холеричний темперамент. Я навіть своїй мамі не стерплю, а кажу, що думаю, хоча ми з нею в дуже хороших стосунках (до слова, чоловік теж з нею в хороших стосунках, вона йому і слова кривого ніколи не сказала). То тим більше немає бажання терпіти людям, які мене бісять і які часто демонстративно ще мені перед носом показують нашу з чоловіком ніби-то меншовартість. Я тепіти максимум на роботі буду, де мені дядінька грошики за це платить. В ін. випадках - ні.

Тоді який сенс перед свекрами упадати? І квартира приймаку буде завжди потрібна. Мій перший чоловік, до речі, після розлучення 4 роки нікого знайти не міг, хоча квартира і гроші в нього були, після - не знаю. І сила силенна жінок виїхали.

Ну це спірне питання. Але от мені цікаво, невже у всіх зі свекрами хороші стосунки? Чи якщо їх не долюблюєте - то таки все одно просто терпите?

У каждого человека на первом месте он сам.
Почему у вас не так?
Когда тут женщина напишет, что на первом месте у нее муж, ее просто высмеют. Зато у мужчины должен быть в приоритете кто-то))

Звісно знає, в нас був великий скандал. Я йому висказала просто ВСЕ, що думала дуже експресивно (скоріш за все навіть і забагато). Але якби він вважав тільки себе правим, то потім б не прийшов на 2й день з букетом, значить таки може себе винним і відчував десь в глибині душі. Мене просто дивує, що він не може сам кордони розставити. Хоча останні 10 років він не жив з батьками і не залежав від них. І допомоги ніякої не просить майже ніколи. В мене просто склалось враження, що як він трохи пішов по карєрних сходинках вгору, почав щось трохи краще заробляти - то одразу знадобився своїм батькам. І тепер вони якусь війну за переділ влади зі мною над своїм сином розпочали. А він може й наївно зрадів, що йому через це більше уваги стали приділяти вони (дійсно, стали частіше йому дзвонити і т.д.) Ще й мені вони пару разів згадували в розмові, що я на нього маю вплив (взагалі якась дивна фраза, ніби я якась маргіналка і наркоманка, їм синочку зіпсую’. До слова, раніше я йому сама (на свою голову дурну) радила більше з батьками спілкуватись, бо бачила, що в нього не такі стосунки, як в мене з моїми, готувала подарунки їм недешеві, стежила, щоб ніколи до батьків його чи родичів з пустими руками не прийти (бо його цим основам етикету чомусь батьки не навчили). Тепер лавочка прикрилась, нехай мають від нього те, як його виховали, ніяких більше ’шукань подарунків’ і догоджань їм, раз я на нього ’вплив маю’.

Ну по версії порадниць дітей взагалі не треба заводити. Як люди на оренді, то пишуть, що от ніщеброди, чого наплодились на оренді. Тепер вже й однушка не підходить. Аби було до чого причепитись?

Автор, я не пойму, что Вам мешает поздороваться с его родителями и пойти в спальню фильм смотреть? У Вас и повод есть - большой срок беременности.
Муж ваш уж как-то чай своим родителям сам сделает. Ну поговорят они и уедут.

Что ж вы на такой непотреб повелись?

Однокомнатная квартира мешает это сделать

Вони наглі, як свині, їх це не зупинить побачити синочка. Та от розлучення - це найменше, що хотілось би, бо в іншому - він мене влаштовує на даному етапі життя. Я просто не знала, що це все загострюватись лиш буде з моєю вагітністю. Я не хочу, щоб якісь абсолютно ліві для мене люди розбили мій шлюб і забрали в моєї дитини батька. Не хочу давати їм таку можливість прекрасну+я зараз таки в залежному положенні, бо ясно, що з малесенькою дитиною після пологів я не зможу забезпечувати її нормально (подушка фінансова звісно є, але блін, чого через свекрів я маю собі все життя спаскудити).

Автор, вот вам тут советуют, пусть муж уходит на нейтральную территорию с родителями
Я уже вижу, как вы рвете и мечете. Когда вы с ребенком одна в хате, а муж с родителями на нейтральной территории кофеек попивает))
А можно сделать по другому, попивать кофе с мужем, а скверы с ребеночком

По-перше не сподіватись від свекрів на допомогу і не чекати її. Вони Вам нічого не винні. Вам допомагають батьки це їх вибір а свекри Вам не винні нічого абсолютно. Мають право теж балувати свою доньку. Як Ваші люблять Вас. Хоч і Ваші батьки по правді не повинні Вам допомагати теж це добровільні жести з їх боку. Винен Вам лише чоловік - бо одружуючись і готуючись стати батьком він мав продумати всі нюанси в тому числі матеріальні. Як ставиться чоловік до того що виділяють його молодшу сестру - залиште це йому і його батькам. Це їх особисті питання не Вам вмішуватись взагалі.
По-друге - Вас свекри любити не повинні як і Ви їх. Ви просто приймати маєте їх як батьків чоловіка а вони змирились з фактом Вашого існування як вибору свого сина. Плюс Вам легше в тому що свекри Вам з чоловіком не допомагають - отже нема матеріальної залежності від них і не треба Вам танцювати під їх дудку.
Повірте це має велике значення. Свекри часто допомагають родині сина точніше сину. А вдячною має бути невістка. Бо допомагають рідному сину як же ж з нього щось чекати а невістка чужа кістка хай відпрацьовує тим чи іншим способом(фізична робота або гроші або вічне рабство у тих же свекрів на жаль проходила на собі).
По-третє - раз уж така ситуація Ви від них незалежні то всі карти на Вашому боці. Ви маєте повне право ставити межі і якщо Вам не говорять точно коли будуть і вічно сюрпризи - не скасовуйте Ваших планів. У Ваших свекрів є ще син. Якщо Вас не буде хай сам думає що робити чим вгощати і як навести лад дома(тим більше в Вашому становищі він і так зараз на 9 місяці мусить Вам помогати по-нормальному Вам прості речі вже будуть важко сама була вагітна).
Тож плани не міняйте магазин там з кавою Ваша мама з татом байдуже. Ведіть себе ввічливо і коректно на провокації не ведіться. Якщо що не так ввічливо йдіть собі. Або зачиняйтесь в кімнаті квартира Ваша це великий плюс.
І так межі повинен ставити чоловік. Але якщо з якихось причин не виходить то Ви маєте право це зробити самі. Не сваріться не ведіться на ніби-то довірливі розмови і переживання за Вашу вагітність і майбутню дитину теж. Спілкуйтесь ввічливо але твердо і мовчки. Якщо що то можете і своїх батьків позвати в гості - квартиру подарували вони і приїхати до вагітної доньки мають повне право. Ну це варіант якщо взагалі треш.
Головне не спілкуйтесь сильно з свекрами. Ввічливий мінімум і не ведіться на провокації. Вам зараз ці тріпання нервів не потрібні краще піти якщо що не так. І так якщо люди хамовиті і скандальні - то вони Вас задавлять своїм досвідом і нафіг Вам взагалі їхня допомога краще без неї.
Якщо що я змогла переламати в себе ситуацію але я більш залежна була від чоловіка і його родичів. Правда вже не вагітною але з нездоровою дитиною і теж були звязані руки по суті. Але так всі дістало що я продумала тактику поведінки якраз те що писала - спілкувалась ввічливо але мало. В образу себе не давала. На образи з їх боку і маніпуляції не велась. Будь-якими способами старалась скоротити час перебування там(приїжджала до них з дитиною спочатку надовго потім переграла ситуацію доводилось навіть брехати чоловікові але мені було важливіше зберегти себе і свою психіку на той момент). Були моменти що навіть ігнорила і блокувала їх звісно прямо не говорила що я образилась просто іноді ой вибачте забула ой то дитина в телефон влізла тощо. Так не дуже гарні методи але на війні як на війні. Вони стали влазити надто далеко ніж я була готова дозволити. І втручались в наші стосунки з чоловіком. Сама стала тим же маніпулятором але це я використовую виключно заради самозахисту не більше. Скажу так що спрацювало. Нащо я вийшла за такого заміж - ну про це пізно говорити мені потрібно вирішувати було ситуацію. Скажу одне що і з чоловіком такі навички працюють. І хай мене всі свекрухи форуму закидають тапками)

Автор, вот вам тут советуют, пусть муж уходит на нейтральную территорию с родителями
Я уже вижу, как вы рвете и мечете. Когда вы с ребенком одна в хате, а муж с родителями на нейтральной территории кофеек попивает))
А можно сделать по другому, попивать кофе с мужем, а скверы с ребеночком

Звісно знає, в нас був великий скандал. Я йому висказала просто ВСЕ, що думала дуже експресивно (скоріш за все навіть і забагато). Але якби він вважав тільки себе правим, то потім б не прийшов на 2й день з букетом, значить таки може себе винним і відчував десь в глибині душі. Мене просто дивує, що він не може сам кордони розставити. Хоча останні 10 років він не жив з батьками і не залежав від них. І допомоги ніякої не просить майже ніколи. В мене просто склалось враження, що як він трохи пішов по карєрних сходинках вгору, почав щось трохи краще заробляти - то одразу знадобився своїм батькам. І тепер вони якусь війну за переділ влади зі мною над своїм сином розпочали. А він може й наївно зрадів, що йому через це більше уваги стали приділяти вони (дійсно, стали частіше йому дзвонити і т.д.) Ще й мені вони пару разів згадували в розмові, що я на нього маю вплив (взагалі якась дивна фраза, ніби я якась маргіналка і наркоманка, їм синочку зіпсую’. До слова, раніше я йому сама (на свою голову дурну) радила більше з батьками спілкуватись, бо бачила, що в нього не такі стосунки, як в мене з моїми, готувала подарунки їм недешеві, стежила, щоб ніколи до батьків його чи родичів з пустими руками не прийти (бо його цим основам етикету чомусь батьки не навчили). Тепер лавочка прикрилась, нехай мають від нього те, як його виховали, ніяких більше ’шукань подарунків’ і догоджань їм, раз я на нього ’вплив маю’.

Скажем так, дуже лицемірять + своїми деякими фразочками сказаними мені, якби їх інші люди почули, то напевно подумали, що я зроду не працювала на роботі, а прийшла до них додому їм та їхньому сину на шию і жирую за їх рахунок(то взагалі на на каплю реальності не відповідає). І то тільки квіточки. Ще ми б в них допомогу не брали, але знаючи, що в мене важка вагітність і просто шалені кошти йшли на ліки - ні разу не запропонували допомогу (ну але ладно, то їх діло, нам з чоловіком вистачає). Можна було б просто з ввічливості поцікавитись. Ще то буде їх 1ша внучка, а коли ми з чоловіком хотіли їм озвучити стать (ну бо я думала, що переважно людям таке цікаво, мене навіть мої знайомі про таке питали), а вони сказали, що їм байдуже, бо то наша дитина, а свекруха навіть сказала не слово байдуже, а ’мені пофіг’ (дослівно), мені тоді так образливо стало, ніби відро лайна на голову вилили. То нащо тоді спілкуєтесь з нами, якщо на все пофіг. Просто бо нудно, чи як? Ще недавно свекр розказував, як вони нам допомагати готові(так і не зрозуміла чим), мене в сімю свою прийняли (я взагалі не зрозуміла до чого це, мене ніхто ніде не приймав, я в них ні дня не жила, від них ні дня не залежала і т.д., так ніби то королівська чи як мінімум графська сімя, а не звичайна сімя з малесенького провінційного містечка завбільшки з смт).

Ви неправильно прочитали, ми не причисляємо себе до нього. І нам свекри такі подарунки не дарують. На минуле дн сину подарували дешеві (Десь в районі 500-600 грн) парфуми, які увага були вже відкриті (мабуть, таки комусь не підійшли, а викидати шкода). Там якщо не попросиш конкретно, щоб краще подарували гроші, а не подарунок, то майже завжди мені або йому щось бу або секонд дарували. Дуже приємно таке отримувати, а собі цепочки просити

Дуже дякую за цінну та розумну пораду

Ну от власне, просто я маю усі плани відмінити (наприклад, якщо я планувала піти кудись за покупками, чи зустрітись з подругою, чи банально з чоловіком каву десь в ТРЦ попити) і чекати невідомо чого. Так само, як і не зрозуміло, чи щось готувати, чи не готувати і т.д. Мені просто на такому терміні і не просто виготовлювати, я краще банально на дивані полежу той час.

Тут скорее пытаются сломать автора уже. Пользуясь что любит их сына. Да и сама автор это подтверждает.