Відносини з чоловіком під час вагітності

Перші три місяці в мене був токсикоз і мені було не до почуттів. Наступні місяці я виносила своєму коханому мозок, тому що в мене мабуть грали гормони ,в ще я раптом після 7 років спільного життя збагнула,що дитина це серйозно вороття немає ( дитину планували).
Я не люблю усі-пусі всілякі, тому те ,про що ви пишете,мені було не потрібно, до того ж я працювала майже до 8 місяця, ремонт робили. Але пригадую, що чоловік ’приставав’ вночі до малої, щоб вона його поштовхала , переживав, що вона ікає -віларавляв мене до лікаря.
Поговоріть з чоловіком, можливо він просто не такий емоційний як ви.

У меня так же само было, муж объяснял это тем что ’ он как мужчина не чувствует этого притяжения, ну просто животик на вид больше’. На УЗИ когда видел - искры с глаз и радость. На родах был со мной, у меня в итоге было экстренное кесарево, сразу как достали ребенка- передали мужу, и когда меня привезли через час к ним - он плакал и малый плакал) муж сейчас тоже много работает и времени с ребенком мало проводит. Но вот что скажу в итоге, мне до сих пор обидно что он не уделял столько внимания сколько мне было нужно во время беременности, и сейчас обидно что он не проводит больше времени с ребенком, хоть и понимаю что работает... Держитесь!! Постарайтесь ему объяснить как вам это важно, в вас новая жизнь которая нелегко даётся!! Может у вас получится это доказать)❤️

Перші три місяці в мене був токсикоз і мені було не до почуттів. Наступні місяці я виносила своєму коханому мозок, тому що в мене мабуть грали гормони ,в ще я раптом після 7 років спільного життя збагнула,що дитина це серйозно вороття немає ( дитину планували).
Я не люблю усі-пусі всілякі, тому те ,про що ви пишете,мені було не потрібно, до того ж я працювала майже до 8 місяця, ремонт робили. Але пригадую, що чоловік ’приставав’ вночі до малої, щоб вона його поштовхала , переживав, що вона ікає -віларавляв мене до лікаря.
Поговоріть з чоловіком, можливо він просто не такий емоційний як ви.

У вас гормоны)

Повезло в том что муж сам лез потрогать)) мне приходилось уговаривать или самой постоянно ложить его руку, и то долго не держал .. ребенка тоже планировали, вместе с мужем 6 лет

Он ещё и работал допоздна, по ходил в час ночи, будил меня и лез живот потрогать. Я его ругала, потому что ребенок тоже спал и мог привыкнуть потом ночью гулять в это время после родов.
У них и сейчас с дочкой полное взаимопонимание. Даже посторонние люди комплименты делают. Да и дети его всегда любили, подходили на праздниках и звали с собой играть:)) я догадывалась,что он детей любит.
Думаю, зависит от каких-то качеств мужчины.

автор, мужчины в основном эгоисты.
То вы рилзов насмотрелись.
они только хотят размножиться, а потом долго сидят на ’трудной’ работе и домой не спешат

Ви знаєте,мій чомусь не дуже хоче бути присутнім в лікарні…і його слова «я боюсь дивитись як ти будешь кричати» ну не дуже мене влаштували. Я вже не один раз намагалась з ним поспілкуватися,але з його роботою,дуже нервовою,спокійно поговорити іноді дуже важко(
Нещодавно,довела себе до параної що він мене не кохає,та більше я йому не цікава в інтимному плані…наважилась поговорити майже яерез місяць. Увесь місяць плакала та накручувала себе ночами. Поговорили. Мені здається через те,що він бачив мій стан і дуже злякався,то щось може він і хотів би сказати,але мій стан його злякав та не дав це зробити. А у вас в інтимному плані все було як раніше? У мене зараз бажання підвищилось дуже,я б хоч кожен день…а чоловік все ж таки працює,і я начебто розумію це….але іноді прям ну взагалі здається,що він просто не хоче мене зараз.

Ви знаєте,мій чомусь не дуже хоче бути присутнім в лікарні…і його слова «я боюсь дивитись як ти будешь кричати» ну не дуже мене влаштували. Я вже не один раз намагалась з ним поспілкуватися,але з його роботою,дуже нервовою,спокійно поговорити іноді дуже важко(
Нещодавно,довела себе до параної що він мене не кохає,та більше я йому не цікава в інтимному плані…наважилась поговорити майже яерез місяць. Увесь місяць плакала та накручувала себе ночами. Поговорили. Мені здається через те,що він бачив мій стан і дуже злякався,то щось може він і хотів би сказати,але мій стан його злякав та не дав це зробити. А у вас в інтимному плані все було як раніше? У мене зараз бажання підвищилось дуже,я б хоч кожен день…а чоловік все ж таки працює,і я начебто розумію це….але іноді прям ну взагалі здається,що він просто не хоче мене зараз.

Це дуже класно,що він сам до дитинки приставав))
Я зі своїм вже говорила,начебто висловила це. Він сказав що буде щось міняти. Пройшов майже тиждень,нічого не міняється. Ось думаю,коли вже…може через рік,два,десять щось да зміниться😂

В сексуальном плане тоже было не очень. Первый триместр - у меня напрочь пропало желание, вообще не тянуло. Второй желание поднялось - но мне часто было больновато, да и муж боялся, так что секс был так себе и реже. Не переживайте, у вас и правда тоже гормонв шалят, и можете тоже лишнего придумать) лучше прямо с ним говорите, вот только подумали о чем то- сказали. За совместные роды- муж сам изначально говорил что будет, потому что неизвестно как будут врачи относится ( ведь я буду в беспомощном состоянии), сможет помочь вдруг что, да и просто лучше контролировать процесс, вдруг мне плохо станет- врачей позвать. Я под конец сама говорила - ’может не надо?’, но он был упертый. И знаете, для меня было лучшее решение что он был рядом, роды и правда были тяжёлыми. Поговорите с мужем что вам важно это, почему блин делали оба, а мучаться только вам? У меня муж тоже боялся больше чем я, но выдержал с достоинством я считаю))

Те до Ви пишете дійсно схоже на гормони. В мене була інша тема, але я також себе і його доводила. В сексі, доречі все було ок. Але всі ми різні, і чоловіки також по різному можуть реагувати на вагітність.
А на роди мій також не хотів,я не вмовляла. Я пам´ятала,як він зблід,коли колись приходив до мене в лікарню і побачив в мене на голові криваву пов´язку. Я зрозуміла,що в родзалі доведеться його відкачувати, а не в мене роди приймати:)). Ну і я з тих, кого не треба за ручку тримати.

Це так приємно,коли чоловік сам виявляє це бажання))я дуже сподіваюсь,що у мого щось зміниться…зараз закінчується другий триместр,може він ще не до кінця відчуває себе батьком…але,сподіваюсь все ж таки,може будуть зміни на краще. А я не один раз казала,як мені важливо щоб він був поруч…але я не зовсім розумію,чому він не хочу. І да,тут образливо,що в такий важкий момент,болючий, страшний для мене,він не хоче бути поруч. Не хоче розділити це зі мною…хоча,в стосунках,взагалі,все було ок. І не думала,що в такий момент він може не хотіти бути поруч.

У вас гормони,а йому також зараз важко, повірте. Я і вас розумію ще більше, пам´ятаю свої емоції.

Доречі у мого з дітьми завжди був контакт, вони його люблять,теж граються. І він навіть краще знаходить з ними спільну мову ніж іноді я. Але тут,поки,я дуже засмучена

Рано засмучуватись. Все буде добре. Не у всіх жінок одразу з´являються материнські почуття, а ви хочете,щоб чоловік відчував. В нашій компанії один чоловік з перших днів приймав активну участь і допомагав. Мій перший місяць взагалі боявся до дитини доторкнутися, тільки якщо я йому в руки давала. Вони не можуть бути такими ,як ми хочемо.
Якщо вас заспокоїть, то мій весь такий чутливий, але гроші заробляти якось не дуже вмів.

Если вам это очень важно- поговорите ещё раз, по полочкам все разложите. Если муж категорически против- возьмите с собой маму если есть возможность. Моя мама хотела быть со мной, но так как с мужем был договор - была с ним. С мамой будет не хуже, она это все проходила и поймет вас как никто другой))

Ви знаєте,мені не так важливо щоб під час самих пологів він тримав за ручку. Але,хотілось би щоб до та після він був поруч та підтримував)розумію,що картина самих пологів не легка))

Вирішувпти вам обом, час ще є. Але якщо він категорично проти,я б не вмовляла. Поставтесь з розумінням. Можете за це його шантажувати і щось попросити:)) а якщо серйозно, скільки є історій, коли після пологів, у чоловіка змінювалося відношення до дружини. Може воно якось на підсвідомість впливає. Запитайте у нього,яка причина, чого він боїться.

Так,з мамою я вже домовилась якщо що)але чесно кажучи,хотілось би чоловіка поруч,все ж таки це наша з ним дитина)і дуже хочеться саме з ним розділити ці всі емоції та почуття.

Так,з мамою я вже домовилась якщо що)але чесно кажучи,хотілось би чоловіка поруч,все ж таки це наша з ним дитина)і дуже хочеться саме з ним розділити ці всі емоції та почуття.

Так,я напевно так і зроблю. Поки почекаю ще,час дійсно є. І хочется хочаб дізнатись,чому дійсно він так категорично ставиться до цього.
Дуже вам дякую за поради)

Мій одразу сказав, що боїться-мого болю, того, що не буде знати,як поводитись і ще багато чого. Ні так ні. Для мене це не було проблемою. Все буде добре. Насолоджуйтесь часом, коли ви належите вам обом!

Я вас прекрасно понимаю) пока есть возможность поделюсь ещё ситуациями с родов)) мне в какие то моменты было и правда стыдно перед мужем, ведь мне прокалывали пузырь, после которого все текло, и когда я вставала ( а надо было вставать, то в туалет хотела, то на фитбол) лилась жидкость с кровью по ногам. Так же не смотря на то что я делала клизму ( сделали ее плохо, просила ещё одну- но не дали, сказали и так пойдет), между схваток мне захотелось какать, да так что думала что вот вот🫣 мед сестры орут что это не то, что бы лежала, а я блин понимаю что и правда какать, и прусь в туалет, муж в итоге заходит за мной ( я ещё и с капельницей ходила, он помогал возить стойку) и стоит, я ору ему что бы вышел и дал мне хоть покакать, стыдно то. Он начинал говорить ’ та Господи, делай что хочешь, чего стесняться’, а я прям с ума сходила от неловкости) в итоге выперла его с туалета, сходила по делам, врачи удивлялись что реально сходила 😂 далее ещё тоже было зрелище не для слабонервных, массаж матки для стимуляции родов, врач ещё как на зло в белых перчатках, руки в крови что аж мне плохо от этого, мужу на удивление нормально было.
Автор, пожалуйста, послушайте только один совет ( я была на 40 неделе и 1 день, меня положили в больницу, и когда я лёгкие лёгкие схватки почувствовала пошла к врачу спрашивать ’ а что там’, и сказали что началось открытие, и спросили ли переводить в род зал, а мне же блин хотелось все быстрее да быстрее) НИКОГДА не соглашайтесь при мизерных ощущениях на перевод в род зал, мне сказали ’ почему так рано пришла? Ну тогда стимулируем’ и из за этого у меня прошли просто ужасные роды. Потерпите хотя бы до ощущение пока вы сами не поймёте что это схватки, и тогда уже собирайтесь. ( Я в начале почувствовала что слегка тянуло, и как дура на радостях побежала с открытием в 2 см)
И ещё, если муж категорически против- не уговаривайте, и правда может быть очень трудно, и мужчине на психику это может дать, они слабее нас в моральном плане. Если он наотрез- и правда лучше маму взять, и вас спокойнее, меньше стыда, больше доверия, ведь мама всегда поддержит и подскажет. Если муж скажет что согласен- посмотрите вместе видео какие то о родах, без знания- лучше туда не идти. ( Мы с мужем смотрели именно видео родов, он был в шоке конечно но сказал что все равно готов и боится за меня, сам потерпит)