Ви б народжували третю дитину за кордоном у статусі біженця ?

Питання вивозу чоловіка не стоїть (якщо що 😁). Ми виїхали родиною за кордон. Працюємо міні Джоб (поки ще не перейшли на робочий параграф), також відвідуємо мовні курси. Живемо на зйомному житлі. Частково наше життя тут покриває Джоб центр, так як ще не заробляємо стільки, скільки потрібно для самостійного життя (думаю, більшість розуміє, що дохід має покривати не лише оренду та їжу, а й мовні курси, страхування, і є певний мінімум доходу, який має бути на родину, тому поки частково залежні від Джобу).
Чітких планів лишатись чи повертатись після закінчення війни поки що не маємо. Наразі знаходимось у Німеччині у статусі біженців.
Мені вже 38, не за горами 39. Завжди хотіла мати велику родину (у мене братів та сестер немає) і з дитинства мріяла, що буде четверо дітей.
Біологічний годинник тікає. Для себе встановила граничний термін вагітності - 40 років.
Як вважаєте, варто народжувати? Материнство мене не обтяжує. Навпаки, вважаю, що це самий чудовий час, коли діти малі.
Але, знову таки, зараз є невизначеність у майбутньому. Треба думати за старших дітей.
Не хочу приймати рішення з точки зору того, що вік підпирає і те, що є бажання великої родини.
Треба приймати такі рішення з точки зору дорослої людини. Та й Німеччина не країна нашої мрії. Все таки маю надію, що війна скоро закінчиться і ми повернемось додому.
А якщо ні? Якшо війна на роки? А рішення щодо народження дитини треба прийняти й найближчий рік-два.
Чоловік підтримає будь-яке моє рішення. Він не проти третьої дитини.