Мрію про космос• 07 января в 20:34
Дочери выросшие без отца
И без отчима. Были ли у вас в дальнейшем проблемы с мужчинами во взрослой жизни? Отразилось ли это как-то на вашей самооценке, отношениях с противоположным полом?
показать весь текст
1
46
0
Так, перекос. Переконання з дитинства, що повинна дуууже намагатися, аби завоювати увагу чоловіка. Що за просто так - не люблять. Батька любила безумовно. Чим більше він відштовхував, тим більше тягнулася. В подальшому та ж ситуація з чоловіком. Але я в терапії на цей рахунок 5 років
Нет, никаких проблем ни у меня ни у брата. Но у нас просто прекрасная мама, такая которая одна на миллион, все умеет, знает, может и на любой вопрос ответит. Ну а как она умеет поддерживать и настраивать - это отдельная тема.
В общем, автор,совершенно не важно сколько родителей рядом с ребенком , и не родителей тоже, главное чтобы они были адекватными и любящими.
И довольно частая ситуация, когда ребенок живёт с обоими родителями,но они совершенно не дают того, что ему нужно
В общем, автор,совершенно не важно сколько родителей рядом с ребенком , и не родителей тоже, главное чтобы они были адекватными и любящими.
И довольно частая ситуация, когда ребенок живёт с обоими родителями,но они совершенно не дают того, что ему нужно
3
Читала колись про те, що більше шкоди приносить дівчинці наявність батька, який живе в родині і не приймає участь в її вихованні, не цікавиться нею, живе з мамою як сусід, ніж просто відсутність батька.
2
Они и не поймут. Есть такое понятие как психосексуальные фазы развития по Фрейду
Вот те кто имел психоэмоциональные потрясения в детстве имеют проблемы в личной жизни. И человек даже может не осознавать что у него были проблемы. Я например после смерти отца не разговаривала пол года на людях, но я этого даже не помню и не знала об этом, узнала только во взрослом возрасте, и я не осознавала до второго курса как важен отец в воспитании ребенка, я думала у меня все просто замечательно в жизни и все отлично.
Вот те кто имел психоэмоциональные потрясения в детстве имеют проблемы в личной жизни. И человек даже может не осознавать что у него были проблемы. Я например после смерти отца не разговаривала пол года на людях, но я этого даже не помню и не знала об этом, узнала только во взрослом возрасте, и я не осознавала до второго курса как важен отец в воспитании ребенка, я думала у меня все просто замечательно в жизни и все отлично.
Вы умничка, что работаете со своими травмами❤️
Всё же присутствие адекватных родителей очень важно для становления собственного Я. Родители часто заняты своими заботами больше, чем психическим здоровьем своих детей. И это печально.
Всё же присутствие адекватных родителей очень важно для становления собственного Я. Родители часто заняты своими заботами больше, чем психическим здоровьем своих детей. И это печально.
2
Як саме?
Батько помер, коли мені було 9, з мамою вони жили не дуже, часто були сварки, мама лізла битися, потім плакала і тікала ночувати до подруг, отримавши здачу. Нас з сестрою при цьому залишала вдома з батьком.
Я заміжня вже пару десятків років, чоловік на мене навіть голоса ніколи не підвищив, не те, щоб вдарив. Якби спробував підняти руку, був би вирублений сковорідкою по голові, і викинутий за двері назавжди.
Бо я не жертва, якщо ви до цього ведете.
Батько помер, коли мені було 9, з мамою вони жили не дуже, часто були сварки, мама лізла битися, потім плакала і тікала ночувати до подруг, отримавши здачу. Нас з сестрою при цьому залишала вдома з батьком.
Я заміжня вже пару десятків років, чоловік на мене навіть голоса ніколи не підвищив, не те, щоб вдарив. Якби спробував підняти руку, був би вирублений сковорідкою по голові, і викинутий за двері назавжди.
Бо я не жертва, якщо ви до цього ведете.
Мама только повлияла на мой комплекс отличницы, надо угодить всем чтоб тебя по головке погладили. А я старалась изо всех сил ей угодить, но ей всегда все было не так и была критика в мой адрес, в следствие комплекс неполноценности. А все остальное: нет защиты, опоры, поддержки со стороны мужчины. Недоверие к людям/мужчинам, всегда подозреваю всех во всем, сильная мания преследования, ревность, чувство что все вокруг хотят зла, все изменяют и куча всего что было, что я уже не вспомню- все идет от отца. Еще вспомнила, что до мужа я настолько себя ненавидела за внешность, что жить не хотела, столько было комплексов, хотя в семье, в школе, универе все считали меня самой красивой, всегда стояла очередь с парней, но мне никто не нравился, считала что я заслуживаю только самого худшего в этой жизни
Коли сварюся з чоловіком мені завжди здається що він мене може вдарити хоча цього він ніколи не робив просто він трохи істеричка коли сваримося
Так хто вам внушив,що всі зраджують,і хочуть зла? В мене взагалі таких думок не було,та й зараз немає .Про самооцінку теж,я некрасива,але комплексів немає,а подруга красива і з повної сім´ї,вся в комплексах по поводу зовнішності,хоча за нею завжди табун хлопців бігав.Здаєтеся мені,що не все так однозначно,звісно ви не можете знати,якби було якби ви росли в повній сім´ї
По цій причині намагаюся коригувати недоліки своїх підлітків. Підстилати солому, якщо є питання стосовно психічного здоров´я. І знаєте, все-одно в них є претензії до нас з чоловіком. Наприклад, що тато пішов 24 добровольцем. Їм не вистачає його уваги. Це якийсь круговорот психотерапії в природі🙂
Нет, не отразилось.Молоденькой была, принимала ухаживания,влюблялась,расставалась,пару раз страдала, в итоге в 25 выбрала себе мужа и живу с ним 24 года.
У мене є батько, але від нього все життя було до мене 0 уваги, ми жили разом але рідко спілкувалися, я йому була не цікава, а він такий інфантильний, як старший брат, друга мамина дитина. Тому я дуже любила увагу хлопців завжди. І дуже рідко була не в стосунках. Зараз мій чоловік повністю бере відповідальність за мене, мені хочеться до себе такого ставлення, коли я відчуваю що я на першому місці і для мене хоч зірочку з неба
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу