Дитина і фінанси

Наскільки добре ваші діти підлітки (10-12 років) розуміють цінність грошей? Чи моя одна така, що не розуміє.... чи зараз діти такі... Дитина готова спустити на всяку дрібницю кошти не задумуючись.... Хоча я завжди їй все пояснюю, і в магазин вона ходить за продуктами, і я озвучую що скільки коштує час від часу.
До чого веду, чи є таке, що заходите в магазин і дитина починає, брати і одне, і інше, і все їй треба, і не тільки для себе, а й для двоюродної сестри та брата, найкращої подруги. Вона взагалі не жадна, їй ні на кого не шкода...Але... Відмовляєш, пояснюєш, що в них є батьки, вони і будуть їм це купляти, якщо воно їм треба. То дитина каже: тобі що, шкода для татової племінниці, племінника, моєї подруги? Коли вона собі вибирає п´яту чашку, і я кажу що ні, все....надуті губи, відвертається і т.д.
До 10 років такого в загалі не було, по всім магазинам ходили ок, зараз - не можливо...пояснюєш, що оцю суму, що ми витратили з тобою за пів години на всяку фігню, я заробляла два дні по 8 годин, вона це слухає, мовчить, а на наступний раз знову...і чашка їй потрібна, і ручка за 250 грн потрібна, і фігурка на підвіконня їй потрібна, і свічка ароматизована їй потрібна і т.д. Це капець. Кожного разу я йду і коли вона зі мною, я знаю чим усе це закінчиться...ми посваримось. Бо щось я купую, а на щось я відмовляю, бо ніколи не буває так, щоб вона взяла щось одне.
Заходимо до магазину з косметикою, купляю собі помаду, звісно, вона просить собі блєск для губ, кажу ок, бери. Вона бери три. Кажу, які три?Вона один мені, один сестрі двоюрідній, один подрузі. Кажу ні, береш тільки собі, або взагалі не береш. Вона бере собі, але бачу, що вже надулась...настрій зник. Тобто ніякої радості ні в мене, ні в неї від покупки немає...
Дівчата, давайте не язвіть, а як ще привчати до фін.грамотності? При тому, що вона роботи в принципі не цурається. Влітку їздила з батьком по роботі допомагала йому цілий день була на побігушках принеси-подай, то директор його дав їй 500 грн. Радувалась коли прийшла додому, а потім конєчно спустила їх на всяку фігню, що і не згадає вже....на яку. Ну то таке, то , я б сказала досвід.
А оці попрошайнічєства в магазинах, я вже не можу терпіти. Казалось би - доросла вже дитина.
Діліться своїм досвідом, бо це потрібно якось виправити.