Ненормотипичные взрослые с СДВГ

Якщо дитина,, то немає питань.
Просто тема про дорослих

Ви думаєте, це зникає в дорослому віці? Так і залишається.
Щось можна скоригувати. Але діагнози (визнані/поставлені чи ні) від того не діваються нікуди.
Діти виростають і стають дорослими

А может человек быть сдвг и аспергером вместе?

Этот диагноз ставят только в детстве.
Взрослым - не ставят эти диагнозы психиатры. Покажите мне хоть одного человека , которому такой диагноз официально поставил практикующий психиатр

и вам пишу - зайдите в группу РДУГ украинскую
там люди не только с диагнозом, но и метилфенидат или атомоксетин принимают по рецепту

Я тоже выписываю рецепты на метилфенидат, это вообще не проблема. Но у людей диагнозы там другие стоят, если это официальное мед.учереждение

и вам пишу - зайдите в группу РДУГ украинскую
там люди не только с диагнозом, но и метилфенидат или атомоксетин принимают по рецепту

ну циферки посмотрите там
в 2024 - 145 человек уже
то есть это уже не только детский ’гіперкінетичний розлад’

ну циферки посмотрите там
в 2024 - 145 человек уже
то есть это уже не только детский ’гіперкінетичний розлад’

Этот диагноз ставят только в детстве.
Взрослым - не ставят эти диагнозы психиатры. Покажите мне хоть одного человека , которому такой диагноз официально поставил практикующий психиатр

ну так дети с СДВГ вырастают и становятся взрослыми с СДВГ. А этот диагноз мне кажется появился не так давно.

Продолжать жить)
Я вот прочитала и начала прозревать. Но у меня в детстве все ок было, а сейчас почти все симптомы мои. Такое может быть?

думаю это у вас не СДВГ а приближение к старости. После 40 начинается забывчивость,невнимательность и т.д

Почитала и поняла, что у нескольких знакомых дети с этим диагнозом, но они видмо этого не знают, просто считают у них активный ребенок.

Все дети разные и имеют право быть активными.
Но если уже родители не справляются и учителя и школьные психологи бьют тревогу и ясно, что там уже без психиатра не обойтись, то это уже расстройство.
А то, что Вы пишите - нет

Вы как будто меня описали, а я никогда не задумывалась, что у меня диагноз, но при этом я всегда была не такой, как все, как мне казалось.
А можете подробнее рассказать, как Вы себе поставили этот диагноз? Это Ваши догадки или есть подтверждение доктора?

я бы никогда не подумал, что у мня сдвг, если бы не мой ребенок. и то я вначале мужа подозревала. А теперь понимаю, что с сдвг это я
мне всегда было трудно коммуницировать с людьми, с одной стороны я была усидчивая, с другой - не доводила ни одно дело до конца, все знала, но по верхам, не имела никаких целей, имела тревожность и перепады настроения. Но еще и родители конечно придавили, папа жесткостью, мама своими эмоциональными качелями,

Наверное подорваные. Но он же не признается, и скорее всего он и не знает что у него такой диагноз.

Нет, даже чаще наоборот. Есть же сдвг по гиперактивному и по невнимательному типу, ну и комби.
Сдвг путают в обычной жизни с ленью)
А специалисты - с рас, депрессией, кптср, биполяркой...

У Канаді дорослим діагноз точно ставлять.
У дівчат і жінок прояви часто відмінні від чоловіків.
У звʼязку зі суспільним тиском по типу «ти ж дівчинка і тому не можеш шуміти, скакати і т.д.», у дівчат РДУГ частіше проявляється порушенням уваги аніж гіперактивністю чи імпульсивністю. Якщо дитина тихенько сидить в класі і нікому особливо не заважає, тоді легко пропустити, що щось у неї не так.
У підлітковому віці навантаження в школі зростає. Від дітей вимагається більша уважність, слідування інструкціям. Ось тут і починають помічати, що у дівчинки є проблема.
Прояви РДУГ у дівчат і жінок:
- недостатня увага до деталей;
- роблять помилки у завданнях через неуважність;
- важко лишатись зосередженими на завданні, лекції, розмові чи читанні протягом тривалого часу;
- виглядають так, ніби їм не цікаво під час розмови з іншими людьми;
- мають складнощі зі слідуванням інструкціям або із виконанням і завершенням завдань (домашні справи, робочі обовʼязки тощо);
- проблеми у тайм-менеджменті;
- не можуть навести лад у речах;
- намагаються уникати монотонної інтелектуальної діяльності;
- часто гублять речі;
- легко відволікаються;
- забувають, що мали виконати якусь задачу.
Увесь цей набір тягне за собою низьку самооцінку.
У дорослому стані жінки, яких не лікували у дитинстві, більш схильні до тривожності, депресій і суїцидів порівняно з іншими жінками.
Можу сказати про себе. Дуже нетерпляча, неуважна, перескакую від завдання до завдання, важко концентрувати увагу (виключення складають випадки, коли щось мені дійсно цікаво), відчуття, що постійно кудись біжу, перебиваю співрозмовника, схильна до порушення правил, важко слідувати інструкціям, надмірна рухливість, часом страждаю від тривожності і депресій, забудькувата ( можу залишити ключі у замку, не закрити гараж тощо). Щоб не забути речі перед роботою розкладаю усе на столі. Виглядає це як безпорядок, але насправді мені потрібно усе бачити, щоб я нічого не забула. Забагато розмовляю, бо в голові безкінечна скачка думок. Не привʼязують до місць і людей. Якщо я щось не бачу, воно ніби перестає для мене існувати у реальному житті. Через це мені важко підтримувати тривалі дружні відносини з людьми.

Продолжать жить)
Я вот прочитала и начала прозревать. Но у меня в детстве все ок было, а сейчас почти все симптомы мои. Такое может быть?

Ия (
Как дальше жить ?

У вас є гіперактивність, а у мене немає. Раніше для таких як я навіть існував окремий діагноз РДУ, тепер все називають рдуг.
Тому ніколи навіть не підозрювала. І депресія також з дитинства через те, що ’лінива, неуважна, невихована, тупить, свиня, пливе як г.. за течією’ і все подібне, що мені казала мама років так з двох. При цьому у дитини була золота медаль і слава ’всидчивої’ тихоні в
школі. Ну яка ще гіперактивність? Який такий розлад?
Смішно, але дізналася про таку можливість завдяки рілсам в інсті. Спочатку не вірила, знайшла тести, якими лікарі користуються, - воно. Зараз сиджу на АД, які підбиралися вже з урахуванням рдуг

Я теж медалістка і з червоним дипломом :).
Так, у мене змішана форма.
Спробувала специфічне лікування і відмовилась від нього. Не хочу дозу весь час збільшувати.
Але саме розуміння, що в мене РДУГ пояснило мені багато речей і стало якось легше себе приймати.

От і мені допомогло трохи менше саму себе гнобити. Улюблене пояснення, для чого ця інформація:
’Дуже важливо знати, що ти зебра, а не дефектна кобила’