західний_діалект• Изменено 11 февраля в 13:49
Мама жаліє рузьких мальчиків…
Я дуже втомилась. 3 роки - не спілкування, а катування. Батьки в окупації в Криму (північна частина) 10 років, ще не пенсіонери. Є молодша сестра, вона на пмж в оркостані з 22-ого року. Батько тільки з великими святами вітає, сестра перша ніколи не пише, але може відповісти, спілкування раз на місяць, може рідше, дуже нейтральне. Матері пишу я, вона майже ніколи не пише і теж не дзвонить вже багато років. Батько працював на рузьких військових, тепер став членом однієї з їхніх політичних партій. Сестра тричі заміжня була за рузькими: один раз просто за понаєха вийшла заміж, других раз за їхнього військового, тепер за воєнного медика. Мати спочатку проявляла ознаки адекватності, але потім це зійшло нанівець. Це при тому, що вони взагалі ніяк в моєму житті з 2014 року участі не приймали. Все, що я маю, заробила сама…Їм взагалі все одно, що тут зі мною. В нас активно прилітало в минулому році, і один раз прилетіло прямо у мій підʼїзд… а мамі все одно. Вона запитала, після того, як я їй сказала про приліт, що з квартирою (з квартирою, а не зі мною!) тільки на наступний вечір… і потім зрідка іноді питала, коли випадково дізнавалась про масштабні обстріли… при тому, що я постійно її питаю, як вони, чи їм достатньо грошей, чи важко їм, як їхнє здоровʼя…. я їй казала відкрито: мама, мені потрібна твоя підтримка, зараз важкі часи, я багато не прошу, просто якщо тобі не все одно, кажи про це. На що вона мені відповідає, що я руйную стосунки між нами політикою і війною. Ну прикиньте! Я руйную! Докоряє мені тим, що вона не виписала мене з тієї квартири де вони живуть, бо хотіла зробити мені як краще, щоб я повернулась жити до них в окупацію)))). Хоча самі ж вимагали від мене «добровільну» відмову від приватизації у письмовій формі, щоб приватизувати те житло. Мєрзко це все… фіналом стала вчорашня переписка про те, що вони такі добрі і чуйні люди, і завжди про мене піклуються і мені співчувають, а я така невдячна, не ціную цього. Коли я матері в черговий раз скинула фото уламків ракети біля нашого дому, вона відповіла: «М-да…» М-да….! Ніколи від неї не почути, що кацапня -уроди,що це вони вороги, вони винуваті. Ні! Їй шкода, як вона каже, мальчиків з двох сторін. Я кажу, мама, мене вже третій рік поспіль ці мальчики намагаються вбити, як ти можеш їх жаліти? У відповідь - тиша, і ігнор. В мене почалися проблеми із серцем… не так страшні ці військові кошмари, як те, що твої власні батьки не знаходяться у цій війні на твоєму боці….Сумно, короче….
показать весь текст
65
25
242
0
Можу тільки поспівчувати и побажати не ігнорувати свій емоційний стан в результаті такого спілкування та максимально обмежити або закінчити його.
2
2
А що вона написала так? Казати, що переживає, коли я відкрито їй написала, що вона відноситься до мене байдуже, не означає дійсно співчувати. Я хочу щоб вона не жаліла убивць. Я хочу бути для неї важливішим важелем, ніж пропаганда з телевізора.
2
3
а как ваша мама отвечает, когда вы спрашиваете откуда в мирной ни на кого не нападающей Украине взялась зона военных действий?
и за каким хром эти чужие мальчики поперлись в другую страну? ну кроме бабла.
и за каким хром эти чужие мальчики поперлись в другую страну? ну кроме бабла.
3
Ніяк, одразу каже: «не начинай!», далі розмова не йде. Або, як варіант, каже, що їй погано, тиск піднявся, голова/душа болить і так далі. Якщо в настрої, то може казати, що то Америка винувата, що росія воює з НАТО, і взагалі ми продалися Америці…
4
Вам просто очень надо, чтобы в ваших диалогах вершок был именно за вами. Чтобы мама признала ВАШУ правду, ВАШУ правоту, согласилась со всеми вашими наблюдениями, мыслями, выводами и прогнозами.
И по сути вам пофигу, что мама там себе думает. Вам важнее эта ваша правота и признание ее вашей мамой.
Человек из близкого окружения точно с такой установкой как у вас перес...лся со ВСЕЙ родней, которая осталась по ту сторону. Теперь сидит и выпытывает через знакомых, а как там дела вообще у родителей, сестер, племянников, живы ли еще, здоровы ли? Потому что напрямую с ним уже никто не общается - каждый разговор вот так как и у вас заканчивался выяснением ’позиции в классовой борьбе’, с его подачи.
И по сути вам пофигу, что мама там себе думает. Вам важнее эта ваша правота и признание ее вашей мамой.
Человек из близкого окружения точно с такой установкой как у вас перес...лся со ВСЕЙ родней, которая осталась по ту сторону. Теперь сидит и выпытывает через знакомых, а как там дела вообще у родителей, сестер, племянников, живы ли еще, здоровы ли? Потому что напрямую с ним уже никто не общается - каждый разговор вот так как и у вас заканчивался выяснением ’позиции в классовой борьбе’, с его подачи.
6
4
ну понятно. Америка и зону боевых действий наверное устроила... Где почему то погибают российские мальчики 
Как они там оказались - загадка 🤣 Да уж, сочувствую автор. Может вам пока не общаться, чтобы не расстраиваться?
Как они там оказались - загадка 🤣 Да уж, сочувствую автор. Может вам пока не общаться, чтобы не расстраиваться?
3
3
У меня тоже так. Мама не может понять, что я не могу приехать к ней . Говорю, так как территория оккупирована и меня не пустят, а она-это ты просто не хочешь🫣Свекр так и умер, ждал Украину с 2014. Не дождался
4
Сочувствую вашей маме( всю кровь выпьете, из серии «хочу не знаю чего, но все равно все вокруг виноваты»
5
Розумію вас, автор. Мій батько та всі родичі з його сторони, окрім тітки, на окупованій території. І теж такі самі . Я просто не спілкуюся. Не пишу, не дзвоню. Моя мама росіянка , приїхала в Україну в молодості. Десь за пів року до війни знайшла родичів з раши, яких шукала довгі роки. І за один день втратила знову. Бо : потерпітє, вас спасут. Відрізала всі зв´язки. І каже, що і хвилини не шкодує.
Не знаю, як вас підтримати, насправді. Дайте собі час прийняти , або відпустити назавжди. Не спілкуйтеся взагалі якійсь час.
Не знаю, як вас підтримати, насправді. Дайте собі час прийняти , або відпустити назавжди. Не спілкуйтеся взагалі якійсь час.
1
3
Вибачте, а як на ваш погляд спілкуватися? Умовна ситуація: сидимо в машині з тим, що встигли вхопити з дому, поруч палає наш будинок, пожежники намагаються його потушити, а поруч лежить бойоголовка 400кг, яка може здетонувати з секунди на секунду, а ти така мамі: привіт, як справи, по чому картопля на базарі?
6
Якщо б ви уважно читали про що я пишу, ви б не писали такий брєд. Я чітко написала, чого я хочу від мами, і чому мені погано від того, що я цього не отримую.
2
Не надо маме звонить вообще в этот момент и уж тем более орать ей ’ это ВААААШИ россияки запустили мне ракету в хату’. Потому что лично ваша мама не имеет никакого отношения к тем, кто нажимает кнопку ’пуск’. И она не должна отвечать за всю русню перед вами. Вам нужно судя по всему не сострадание, соучастие и родственная поддержка, а именно мамино покаяние и декларирование ’да доця, мы все пид...асы’.
2
1
6
А хіба вони, вибачте, не пі₴&@си? Мені треба, щоб мама сказала не:ми -підараси, хоча теж було б не зайвим, враховуючи те, чим займається мій батько. Я хочу почути: кацапи-підараси, путін-хуйло. Так вам зрозуміліше?
1
5
Вот читаю вас, вроди и сочувствую, но вы хотите каких-то нереальных вещей. Родители часто не могут признать себя неправыми в самых обычных бытовых вопросах, а тут вы хотите чтоб они повинились и у вас прощения просили и ритуально самоунижались? Это нереально.
2
И да, забота о вас выглядит как ’доця, собирай манатки и тикай из той жопы, в которой сидишь, приезжай домой’. Материнская забота - это наготовить вам пирожков, чая заварить, постелить кровать и дать комплект ключей от квартиры. А не всё то, что вы от нее требуете
8
Тобто повернутись в окупацію, хоча це протирічить моїм морально-етичним принципам? Про пиріжки і турботу вона ніде не писала, вона писала про те, що вона хороша матір, не виписала мене з квартири, яку колись організація давала з розрахунком і на мене. Ніяких пиріжків, чая і постілі вона не обіцяла.
3
Ну так а зачем вам это писать, если вы не этого ждете. Вы крови ее хотите, покаяний и я не знаю чего еще. А тут она с пирожками, ага..
6
Я не хочу її крові, не хочу її каяття, ви знов за ті пиріжки ваші вигадані! ви погано бачите те, що я пишу, чи чуєте тільки себе? Я хочу, щоб вона сказала: кацапи винні, а не жаліти хлопчиків, які нас вбивають. Чи вам норм, що вас вбивають? Вам подобається? Ви звикли? Чи маєте вторинну вигоду від цього? Ви б теж таких жаліли?
3
Можу лише поспівчувати. Нажаль ті, хто там лишився майже повністю за РФ. Старим там краще, бо пенсії більші + кожен день розказують які вони великі та долають все біди краще за всіх + байками про злий запад ще з часів СССР так і продовжують лякати + про злих нацистів і нещасний Донбас та великого Путена їм по ТВ кожен день ще з 14 року довбали. Отже логічно, що вони в своєму спокійному болоті не можуть і не хочуть осягнути те, що відбувається з вами.
1
3
На месте вашей мамы я бы вас уже заблочила😆 У нее походу безграничное терпение и материнская любовь, если она до сих пор с вами общается😆😆😆
8
То дам її телефон, будете ліпшими подружками, ви такі однакові, буде, про що потриндіти) може вам пиріжки перепадуть)
6
3
Їй було легко заблокувати, бо її мама раділа, що доню ’визволяють’
Ваша все-таки не агресивна.
Ваша все-таки не агресивна.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу