Просто понити в Європі

Ви про що? Хоть дивіться кому відповідаєте😕

Вы не беженка, работаете по рабочей визе. Может вам страна не подходит? Переводите контракт. Я за 10 лет , поменяла в Европе 3 страны.
Вы решили себя жалеть без повода. Интегрировать вы должны себя сами, а не кто-то за ручку. Даже детей, в детском саду, бросают без знания языка. И все ок. У вас масса возможностей, как наладить состояние, а вы выбрали ныть

Да уж, жертвовать своими интересами положив на это свою жизнь, ради детей, которые потом скажут что они вас об этом не просили, такое себе успокоение...

Слухайте я також наприклад сильна, робота, недвіга тут, але іноді так щось складно) прийду , понию і попускає.
Тому я не погоджуся з вами )

Ну вот вначале тешьте себя иллюзией, что дети своими будут, а потом успокаивайте тем, что быть своим это не всегда и надо на самом деле.

Вам і відповідаю. Ви ж кажете, що нема чого нити, вертайтесь. То я питаю, куди мені їхати, бо ви так активно звете. Бо в мене вже свого нічого в Україні нема і так, зараз важко і багато працювати треба, щоб хоч на плаву триматись. І це складно. Я б краще спала вдома. Під тривоги. А дому нема.

А о чем тогда плачь вообще? Они не приняли, но вам и не надо, чего ноете?)
Знаете, я два раза жила по несколько лет в других странах, зная, что это временно. Меня вообще не задевали какие-то косые взгляды или отсутствие любви местных)) Но когда я как-то зашла утром в кофейню, и бариста спросил, мадам, вам как обычно? Мне было очень приятно и я почувствовала себя своей.

Я не понимаю, как вы читаете
Про кофе вообще не проблема. Я до этого жила просто в другой стране и там тоже помнили, какое кофе я заказываю. И там я была в каких-то обществах
Здесь предвзятое отношение даже по работе. Впрочем, предвзятое отношение даже со стороны украинцев

Стоп. Своє життя кладуть зараз ті, хто залишишся. Тому не путайте поняття

Тоді нийте про себе. іншим складно вас зрозуміти

А те кто по Европам жопы моют старикам и работают на физически тяжёлых работах, ради лучшей жизни своих детей, не жертвуют своим комфортом и интересами по вашему?

Я не хочу. Это не моя страна и не мой менталитет.
Не буду я им навязываться с попыткой стать похожей

Зараз у вас стан, який називається подвійна чужинність. І там не свої, і тут не свої. Треба тільки час, відпустіть ситуацію. Ви нікому нічого не винні.

Дякую ❤️
Сьогодні просто переломний момент, коли я вирішила міняти країну і середовище

Ні ну Ви серйозно прийшли з таким питанням сюди? Нема вже слів, 3 роки живемо в цьому жаху, заходиш на форум і тут всі виїхавші ниють як їм погано на душі🤷‍♂️Вертайтесь, тут вам буде комфортніше

Что то мне кажется вы не на складе или заводе в 3 смены работаете.

А как вы свое будущее вообще видите? Хотите вернуться домой?

Ну не факт, що діти не вернуться додому

Чяво?
У моєму оточені таких немає …
Це і в Україні не було
Тому вам там видніше як вашим знайомим , які миють сраки…
Але просто більшість гарно працюють і зароблять
І живуть спокійне нормальне життя)

Я серйозно. Ви вважаєте, що лише ваші проблеми важливі, а переживання інших українок це дрібниці?

У всех так. Мы уехали много лет назад, это судьба эмигранта везде. Приходится строить новую жизнь на новом месте.
Нойте, это лучше, чем сходить с ума.

Я живу, де працюють закони і тут спокійно живеться. Не треба лікарю «дякувати» щоб мене нормально полікували. Лікар не випише мені стент для серця, який мені НЕ підходить, але зате їм фірма 30% від вартості дасть відкату. Ах да. І я маю платити за той стент
Ніхто в магазині не пропонує мені тухлу ковбасу, натерту олією, щоб виглядала свіжою
Ніхто не стукне мою запарковану машину, подзвонить куму в поліції, а потім той кум змусить МЕНЕ проходити тест на алкоголь
І ніякі сусіди не наклеють список всіх жильців будинку (імена, квартира) з боргом за електроенергію на вхідних дверях. Тобто я буду кожної секунди перестраховуаатися, що ніхто не збирається мене обдурити чи підставити. (Три ситуації вище, що сталися зі мною і моєю мамою за тиждень, коли я гостювала в Україні за 5 днів перебування)
Про ракети в шахеди не буду навіть думати
Ну його нафіг

Таво! Рада, что в вашем окружении таких нет, даже посмеялась про ’більшість гарно працюють’... Огромное количество украинцев сейчас цепляются за любую работу, чтоб с социала уйти и иметь рабочий контракт и в большинстве своём это тяжёлая работа. Спокійне, нормальне життя, звучит как утопия...

Если вы о тех семьях, которые эмигрировали уже с детьми, то нет, своими такие дети не стали. Те, у которых в первом поколении родился ребенок в чужой стране - аналогично. Последующие поколения - возможно. Так что, тешьте себя мыслью, что не дети своими будут, а внуки.