Сломалась. Вопрос к тем кто ухаживает за больными.

У моєї мами стався обширний інсульт. Меньш ніж через рік почалась параноїдальна депресія на фоні цереброваскулярних розладів. Я викликала в перший приступ психіатра на дім.
Так от , після її огляду і призначення ліків, він приватно мені сказав, що їй треба спеціалізована допомога, а не лежання вдома, тобто треба полежати в стаціонарі місяця чотири- п´ять.
А я , якщо так і далі буду себе зводити нанівець піклуванням та нервами ( в 25років), то зляжу раніше , ніж моя мама, і вилікуватись буде важко. У нього багато подібних випадків.
Я ж , звичайно, не повірила і продовжувала доглядати, брат і сестра відмовились.
І що? Десь через пів року я пішла в магазин і мені стало погано. Якісь спазми здавили тіло, особливо в районі шиї. Стала слабнути і погано спати. Далі гірше- ноги стали слабкі і стали наче труситись, а також доєдналась віддишка, тахікардія і атаксія. Дійшло до того, що їсти я готувала сидячи, бо був чоловік і мала дитина 1,5р.
Коли звернулась, то поклали на 14 днів під крапельниці , назначили фізіо і масаж. Але нічого не допомогло. Спазми при вставанні давали головний біль і як в очах двоїлось. Допомав тільки діазепам. Отак я скотилась в ніщо, а мама ще жила 4 роки.
Згодом переїхали, змінилось життя, почало відпускати. Але
, як нервую , то отголоски того стану відчуваю і через 20років.

Вы уверены , что Бог есть ? И что есть именно Бог карающий ?

У моєї мами стався обширний інсульт. Меньш ніж через рік почалась параноїдальна депресія на фоні цереброваскулярних розладів. Я викликала в перший приступ психіатра на дім.
Так от , після її огляду і призначення ліків, він приватно мені сказав, що їй треба спеціалізована допомога, а не лежання вдома, тобто треба полежати в стаціонарі місяця чотири- п´ять.
А я , якщо так і далі буду себе зводити нанівець піклуванням та нервами ( в 25років), то зляжу раніше , ніж моя мама, і вилікуватись буде важко. У нього багато подібних випадків.
Я ж , звичайно, не повірила і продовжувала доглядати, брат і сестра відмовились.
І що? Десь через пів року я пішла в магазин і мені стало погано. Якісь спазми здавили тіло, особливо в районі шиї. Стала слабнути і погано спати. Далі гірше- ноги стали слабкі і стали наче труситись, а також доєдналась віддишка, тахікардія і атаксія. Дійшло до того, що їсти я готувала сидячи, бо був чоловік і мала дитина 1,5р.
Коли звернулась, то поклали на 14 днів під крапельниці , назначили фізіо і масаж. Але нічого не допомогло. Спазми при вставанні давали головний біль і як в очах двоїлось. Допомав тільки діазепам. Отак я скотилась в ніщо, а мама ще жила 4 роки.
Згодом переїхали, змінилось життя, почало відпускати. Але
, як нервую , то отголоски того стану відчуваю і через 20років.

Я не думаю о нём как о карателе. Я ведь тоже человек не без греха. И несмотря на это он мне помогает. Могу ли я не помогать другим когда эти другие грешат? Могу... Но Бог бы так не поступил...

Могу только посочувствовать. Тут сам не можешь себя собрать. Я бы не смогла, честно.

Я не думаю о нём как о карателе. Я ведь тоже человек не без греха. И несмотря на это он мне помогает. Могу ли я не помогать другим когда эти другие грешат? Могу... Но Бог бы так не поступил...

Мне) наступит отдых. Но вы правы. Спасибо за совет

Это ужасно... Хорошо что вам удалось восстановиться. Надеюсь отголосков в вашей жизни больше не будет вы этого не заслужили. Вот здоровье и счастье в большом объёме - это то чего вы достойны.

Ну он пока не лежачий совсем. Ходит плохо изза шваномы в спинном мозге. Дома есть ещё мама ( его жена) и сестра но им по барабану на него. Приходится мне ему помогать.

Паскуда, тікайте автор від нього.

Дивіться на матір та тітку та копіюйте їх поведінку, а то Ви перша за нього в труну ляжете. Є сили в нього командувати і капризувати? Значить ще має здоров´я пожити.

Тобто ви вагітна, а потім ще з малою дитиною сиділи, а ваші недосипи та втому списали на маму?

Яку гидоту тут пишуть. Ніби вони вічно молоді будуть, а на старості у всіх буде купа грошей на спец догляд (булрнки пристарілих, стаціонари) і пофігізм на свій стан. Ніби не діти будуть це все оплачувати, винаймати помічників та керувати процесом. Ну ну

Я тоже смотрела за бабушкой. Но при учёте что она была совсем лежачей мне было легко за ней ухаживать потому что она думала не о себе, а о том каково мне. А тут... Зная как мне плохо дёргает по мелочам которые вовсе не важны... Например присела чай попить отдохнуть. А мне в ответ - че уселась? Шуруй в магазин я чето вдруг захотел сосиски. И такая злость берёт... Что даже не дают для себя и 10 мирут выделить..

Дорогая , мы все рискуем до завтра не дожить с этой войной . А вы про старость ...

Повністю з Вами згодна. Родичі повністю загнобили і без того зломлену авторку. Ще й з таким відношенням... Тато - не тато, після першого вибрику та обзивання в мій бік всі б пішли на йух.

Дорогая, может для вас будет шоком, но многие доживут, как и в войне миллионов 30 выжило, и даже вы, скорее всего доживете.

Ні. Дитина народилась до інсульту. Потім таке сталось. В лікарні матір відкапали і стало легше, параліч лівосторонній пройшов, але мова не відновилась. Вона спочатку не була лежачою. Я ж написала, що десь через рік почали напади депресії у неї. Спочатку тихі, от як повна відмова від їжі, сидіння вночі біля вікна, плач без причини. Потім доєднались галюцінації і агресія, періоди випадання з реальності.
Так, мені було важко і з малою дитиною, і з хворою мамою одночасно.

С сосисками не рискнула) ради еды тут убить могут. Но вот рискнула сказать что за таблетками которые нужны будут только завтра схожу завтра, а не сегодня. У нас бомж на этаже живёт и мне страшно по темноте ходить. На это папа сказал мне - Ну ты и сука! Я это запомню.

У вашому стані винна не мама, а те що ви не так давно народили і не висипались. Маму ви доглядали не так довго, з вашого опису, після чого вам стало погано.
Я ось, що хочу сказати, ви цю дитину тягнете, турбуєтесь, а вона виросте і так само про вас буде думати і дбати. Підсумок такий, що у всіх нас є складні періоди в житті, але не можна про батьків навіть хворих говорити так ніби вони непотрібне сміття. Бо ви теж мама і теж старієте.

Ну у отца тоже была онкология давненько но вёл себя так же. Он по жизни такой. Но сейчас ещё хуже....

Я не думаю о нём как о карателе. Я ведь тоже человек не без греха. И несмотря на это он мне помогает. Могу ли я не помогать другим когда эти другие грешат? Могу... Но Бог бы так не поступил...

4 роки не так і мало.
Ніколи я не вважала хвору маму сміттям. А от дуже пожалкувала, що не дослухалась тоді психіатра. Він пропонував періодично класти її в психлікарню на декілька місяців, бо там її будуть правильно лікувати і доглядати, кормити ( бо вони знають краще, як це робити) , а також і супутні захворювання, які вона мала, підтримувати, .
Толку з того, що вона дома буде мучитись і мучити всіх навколо?
Скажу зразу, що у нас тоді дійсно був гарний стаціонар, а не ’ психи нікому не треба’.
Але я переоцінила свої сили. До того ж брат і сестра мені сказали, що , якщо я піду на поводу у лікаря і відвезу матір, вони мене типу зречуться.
Нагадую, що мені було всього 25 і я була наймолодша в сім´ї. І тоді оце все разом, суспілний осуд, інші думки- хаос в голові повний і страх зробити неправильно, плюс всі навантаження психічні і фізичні...
Я постараюсь контролювати своє здоров´я, щоб доньці не прийшлося мене доглядати, або як найдовше відтягнути цей період.

Я тоже смотрела за бабушкой. Но при учёте что она была совсем лежачей мне было легко за ней ухаживать потому что она думала не о себе, а о том каково мне. А тут... Зная как мне плохо дёргает по мелочам которые вовсе не важны... Например присела чай попить отдохнуть. А мне в ответ - че уселась? Шуруй в магазин я чето вдруг захотел сосиски. И такая злость берёт... Что даже не дают для себя и 10 мирут выделить..

Ну он пока не лежачий совсем. Ходит плохо изза шваномы в спинном мозге. Дома есть ещё мама ( его жена) и сестра но им по барабану на него. Приходится мне ему помогать.

Говорю  вот буквально сегодня мама подмела возле мусорки упавший мусор со словами - Видишь ввполчю твою работу! Цени это! На этом вся помощь и закончилась