Цікава тема, давайте поговоримо. Кому вже за 40

Я б не спала з отіма всіма, тому що хороший секс після тридцяти і як виявилося і без нього теж можна

Продала б квартиру в Донецьку і купила десь у Чернівцях більшу.

Нічого б не змінювала, я жила життя мудро.

Зробила б усе щоб отримати гарну освіту і зробити кар´єру. Ніколи б не виходила заміж.

Мені 38,не дотягую до категорії,але вже скоро.
Я б більше робила акцент на розвитку ,навчанні та чомусь одному,не розпилялася та не сподівалася б на чоловіка.
бездіяльність,лінь,невпевненість та надія на когось-то зло.

Не выходила бы замуж за кого вышла😅 простила раз предателя. А сейчас в какой-то опе и не знаю за что хвататься... надо было не семью, а карьеру. Слушала б не сердце свое, а разум. Быть меркантильной стервой и эгоисткой, а не хорошей и прекрасной😅 Единственное спасибо, ребёнок у меня лучший))))

Не вышла бы замуж, не вернулась бы в Украину.

Автор, почула б вас моя донька, вона проробила в МАУ и скай ап 5 и 3 роки. Назбирала на житло, і відразу звільнилась. Каже ніколи і ні за які гроші. Це дійсно дуже важко. Але була майже всюди. Хоча і до була і після.

Тю, а я бы наоборот

А скільки вам, і коли до вас мудрість прийшла?

Коняка давно здохла, а ви ще на ній сидите. Злазьте

Учила бы иностранные языке, Английский как минимум. И на все деньги покупала биткоины

Ничего бы не меняла, моя жизнь меня устраивает. То, что надо менять страну я поняла в 2014м, а чтобы летать по миру стюардессой быть не обязательно))

поступила бы в мед
учила языки
занималась собой
уехала бы за границу

1. Бросила бы институт или поступила куда хочу, в не куда родители заставили. 2 Делала бы все наоборот, а не как советовали родители. 3. Не рожала бы так рано. 4 Постараюсь бы уехать из страны.

насолоджувалась би тим що маю, а не шукала б кращого

Не начала бы курить.
Купила бы биткоин.
Раньше поменяла бы профессию.
Осталась бы после универа за границей.
Не приглашала бы на свадьбу 200 незнакомых человек (это прям незакрытый гештальт какой-то).

О да ещё плюсую.
Пошла бы учиться не туда куда родители заставили. Эх, жалею...

Пішла б вчитися на лікаря.
Мені через тиждень 39.
Завжди мріяла з дитинства, але доля склалася інакше (
Мені цікаво все що стосується медицини. Можливо в наступному житті 🥰

Я б займалася Тим, що подобається, заробляла б гроші. Не кидала б вчити англійську мову.

Посадила б батька і звернулася до психолога одразу, а не в сорок років

Вышла бы замуж за того мальчика, который так сильно меня любил.

Нічого принципово. Не довіряла би чоловіку і зробила би евтаназію своїй кішці, бо я її тільки мучила не хотіла відпускати

Хаха, а я бросила институт, потом поступила куда хотела. Делала все наоборот, а не как родители советовали, уехала от них за тыс км. Родила в 30. И что вы думаете, все в шоколаде?? Нет!

Пользовалась бы своей молодостью и красотой максимально, для достижения своих целей. Делала бы карьеру и вкладывалась в собственное развитие что-бы не зависеть от кого либо.

По-перше - отримала ті освіти, які здавалися, що не знадобляться взагалі. Народила б одразу 3 дитини. І так, можливо, не поверталася б після навчання з-за кордону в Україну

Учила бы лучше английский язык

Точно бы не согласилась на военный институт ( папа настоял) , это во - впустую . Зачем курила - вот не знаю, тоесть не курила бы .
За стюардессу Вы погорячились , у меня , по работе и в связи с раком у родителей мужа ( оба умерли) последние 4 года , ежегодно было 30-50 перелетов , даже при очень хорошем здоровье это тяжелая штука

Я би в 13 хотіла повернутись і переконала би бабусю з дідусем чи не перший раз в житті прислухатись до моєї мами: її сусіди недорого продавали будинок, якраз стільки лежало на ощадній книжці, бабуся з дідусем щомісячно відкладали певну суму на моє повноліття. Вони подумали, що їхня квартира і так мені залишиться, а гроші потім зайвими не будуть. Хто ж би міг знати, що через два роки з тих грошей залишиться дуля з маком, а вартість нерухомості виросте в рази... І що найсумніше, цю квартиру через багато років мені доведеться ділити з вдовою мого батька, який вирішив одружитися вдруге вже на пенсії і не встиг переоформити на мене - раптово помер.
Це якщо з матеріального, а так то затягнула би дідуся до лікаря - на момент, коли у нього з´явились перші симптоми хвороби, були всі шанси його врятувати. Крім теперішньої спеціальності (без неї я би в 90х не вижила), здобула би ще одну, до якої лежала душа, і яка зараз би приносила хороший прибуток.

у меня так сестра и муж- несостоявшиеся ортопед и хирург - всю жизнь интересуются медициной и мечтали о медицинском