Перемелица• 23 марта в 20:39
Просто залишу це тут
Загинув мій рідний братик, мій герой. Мій стан зараз максимально жахливий, як і в матусі. Всі сльози виплакані, гідазепам в поєднанні з алкоголем зробили свою справу. Зараз я просто людина овоч, яка існує, дах їде. На самоті сама з собою, думаю, аналізую все. Дівчатка, я зрозуміла, що треба цінувати це життя, бо ніколи не знаєш скільки ще залишилось, треба любити себе, захищати себе і ближніх, творити добро🤍❤️. Нести добро в сердечку. Ви єдина людина в себе яка є..Не знаю як підібрати слова, може й пишу з помилками.
11
43
25
0
На роботі мені дали відпустку, лежу як овоч зараз, не витримую вже, але і на роботу не хочу, зрозуміла, що робота не приносить мені ніякого задоволення, що на роботі я існую...а життя таке коротке щоб робити те що ти не хочеш
9
Мій братик не думав, що він так рано загине. Добрий, щирий, веселий, мій говорун, моя любов, моя підтримка. Як далі жити я не знаю, я вдячна життю за те, що ця людина була присутня в моєму житті
22
Мабуть, не підберу слів...велика вдячність вашому брату за те, що не злякався, не втік, а захищав нас. Вам сил! Щирі співчуття. Клята війна(
16
Дівчата, в мене сльози, дякую за теплі слова. Моєму рідненькому зайчику було б дуже приємно це почути.
11
Я дуже багато почала думати про це життя, про те, що треба жити тут і зараз, робити все, щоб бути щасливим в майбутньому, жити зараз, і пам´ятати минуле.
Автор, у мене ніколи не було рідного брата. Але я завжди мріяла. Це жахливо, на жаль, війна забирає найдорожчих і найрідніших. Сил вам і терпіння. Цінувати себе і кожну хвилину життя це цінна порада, але часто за щоденними турботами , поспіхом ми про це забуваємо і не помічаємо.
Матусі телефонують родичі, колеги, друзі. А знаєте, мені навіть ніхто і не зателефонував. Про загибель брата я дізналась на роботі зранку, в мене сталась істерика, мене заспокоїли , відпустили додому, дали відпустку . Але з колег навіть ніхто і не зателефонував, щоб просто поговорити, зателефонуаала тільки начальниця, запитала коли похорон та і все. Хочеться поговорити з кимось, а по суті називатись не хочу ні до кого. Моя найкраща подруга теж не телефонує, просто пише як я, і запитала чи не хочу я приїхати до неї, щоб прогулятись. А яке поїхати дівчата? Я з ліжка не можу нормально встати, в мене все болить. Ніхто з моїх друзів навіть не написав мені, тоді мені було не до соц мереж, це я зараз добралась до фейсбуку, інстагрмаму , всі виставляють як їм весело, як вони святкують щось, тусуються. Нічого проти немає, їх життя, треба жити це життя. А я ? А я багато що зрозуміла, життя відкрило очі на все і на всіх
3
Щиро Вам співчуваю.... Вони можуть не знати як поводитись, боятись зателефонувати, щоб не зробити гірше... у нас у сусідів у сина була лейкемія, з батьком хлопчика переписувалась, а от до мами дуде брялась написати, щоб зайвий раз не хвилювати
1
7
На роботі певно що допрацюю, і буду шукати те, що мені по душі, хочу відчути це життя, за себе, за брата, татка покійних. Життя не вічне, треба жити зараз 🤍
1
5
Зараз вперше увімкнула телевізор, щоб хоч не збожеволіти, телек взагалі дуже рідко дивлюсь. То згадую як ми з братиком лягали разом, обіймались, в нього такий світерок м´якенький був, я притулюсь до нього, а він такий тепленький, тепер лиш спогади гріють. Пити мені вже не можна, за ці дні я стільки алкоголю перепила, що не пила ніколи. Досить, щоб не спитись. З гідазепаму ледве злізла
3
Начальниця Вам зателефонувала. Подруга запросила прогулятися, написала. Значить люди просто не знають, як краще себе вести в такій ситуації.
Коли поранили мого чоловіка, так вийшло, що близькі люди і друзі знали. Брат мій подзвонив, запропонував приїхати чи просто поговорити по телефону. Мама дзвонила. І все. Більше ніхто. Але я не засуджую, може у людей така реакція, вони не знають , що казати, чи варто тормошити… це я собі так пояснюю, як насправді - не знаю
Коли поранили мого чоловіка, так вийшло, що близькі люди і друзі знали. Брат мій подзвонив, запропонував приїхати чи просто поговорити по телефону. Мама дзвонила. І все. Більше ніхто. Але я не засуджую, може у людей така реакція, вони не знають , що казати, чи варто тормошити… це я собі так пояснюю, як насправді - не знаю
6
Я б прогулялась з подругою, але мені їхати до неї 3 години треба, в мене сил немає, а вона не приїде до мене( можливо якось потім
2
Да ясно, нікуди вам зараз їхати не треба. Просто ніякі дзвінки насправді не допоможуть. Це треба наодинці пережити. Сил Вам
Не знаю, що вам сказати. Мій брат загинув восени 2023-го. Рік в тумані. Зараз просто апатія до всього. Це тяжко. І я, мабуть, так і не прийняла цю втрату. Подумки обіймаю вас, автор. Царство небесне вашому братику.
4
Просто обіймаю і дякую вашому брату! Дуже-дуже шкода, що йому довелося піти так рано.
Я погоджуюся з тим, що вам написали про те, що люди просто не знають, як себе вести і як підтримати. Насправді мені, наприклад, зовсім не хотілося ні з ким говорити, коли переживала втрату близької людини, тому і самій було би важко комусь телефонувати в такій ситуації, як ваша
Я погоджуюся з тим, що вам написали про те, що люди просто не знають, як себе вести і як підтримати. Насправді мені, наприклад, зовсім не хотілося ні з ким говорити, коли переживала втрату близької людини, тому і самій було би важко комусь телефонувати в такій ситуації, як ваша
3
Якщо є людина, з якою вам би хотілося поговорити, то можете просто написати їй про це. А ще краще до психотерапевта звернутися, це може бути ще краща підтримка зараз. Навіть є проєкт з безкоштовною допомогою (щоправда, не знаю, чи зараз ще так, бо то USAID фінансував)
1
обіймаю і розумію... теж прийшо таке розуміння, коли втратила найдорожчу і найближчу подругу, свою братову(((( все якось то нема часу, то якісь проблеми, то просто банальна думка ще встигну.... а воно раз - і вже ні фіга не встигнеш, вже і не поїдеш, і не подзвониш, бо нема її....
1
Ви не праві, але розумію Вас. Зрозумійте і Ви їх, бо самі собі протирічите. У Вашому стані це нормально, а люди не знають як Ви відреагуєте
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу