Разное отношение к понятиям подростка у мамы и папы, как быть?

продолжаю гнуть свою, а что еще делать

Там де перегинав палку, захищала дитину

Судячи з набору слів ви подросток!?

Радует только то, что дочь одна, если бы было двое не вывезла бы. Муж либо гнет свою линию либо забивает на нас говорит ваши проблемы, может ограничить в чем-то как протест.

Говорит, что я настраиваю ребенка против него.

Якби було б більше дітей, чоловіку було б важче гнути свою лінію.

Я бы не справилась...сама не всегда выдерживаю, он не выдерживает раньше.

Тут хорошо когда вместе единое мнение, но его нет и похоже не будет

Знаю що таке спілкуватись з підлітками з власного досвіду: дах зносить і у підлітка, і у батьків. Від чистого серця раджу не пожажаліти грошей (500-1000 грн.) на консультацію з психологом і поспілкуватись вам і чоловіку з ним. Він вас зорієнтує як себе вести, щоб у вас була спільна позиція.
Я дуже шкодую, що не зробила цього, коли починався підлітковий період у дітей. Вони потім переростають і мудрішають, але сквльки б нервів можна було б зберегти.

Я так розумію, ’єдина думка’ - то ваша думка

Розмовляти. З обома.
В нас з чоловіком також іноді не співпадають погляди на виховання сина (з донькою, доречі, таких питань не було), але якось трішки навпаки: мені здається, що чоловік більш поблажливий до сина, ніж я.
Розмовляємо. Наприклад, у сина зовсім ’з´їхав’ режим дня. Спить до дванадцятої (в школі друга зміна, то ж може собі дозволити), а потім пів ночі сидить за ноутом грається. Я висловлювала своє невдоволення, але і син (що зрозуміло), і чоловік мені зором казали, що все ж нормально, вчиться, уроки робить, на тренування ходить... Чого я кіпешую? Ну ОК. А потім раз проспав школу, другий... Ну я і ввела ’драконівські’ заходи: о 21:00 здає всі гаджети, о 22:00 має бути в ліжку. О 9:00 я приходжу і бужу. Причому, і на вихідних, і на канікулах. Син невдоволений - це зрозуміло. Але чоловік також почав просити за нього, аби не будила так рано. Я пояснила, що це, навіть, не покарання. Це стабілізація режиму дня. Трохи з чоловіком посперечалися (без присутності дитини) і чоловік погодився, що так буде краще для дитини в першу чергу.

Так может он прав

Чоловік нікуди не піде

Так может это вы не правы,а не муж?

Підтримую дитину, а не конфліктую якось так. Домовляюсь .
Чоловік постійно вважає, що дитина йому винна, хоче її провчити і т.д. уваги приділяє мало. Потребує чіткої відповіді , а дитина не хоче відповідати і починається сварка..
То телефон забрав то ще щось.

Як два підлітка в мене..

Почему вы не даёте без вас разобраться?

Розбираються це закінчується тим що дитина закривається в ванній кімнаті в сльозах.. телефон забрав щось не так йому відповіла він образився..

Поплачет и перестанет, ваши влезания делают только хуже.

Я не можу забрати в дитини телефона, не годувати її, якщо мені потрібно її вести до лікаря наприклад, а домовляюсь и поступаюсь якщо мені це потрібно. Навіть якщо мені щось не подобається. В мене нема диктатури

Вона мені потім жаліється що я не реагую і не захищаю

А он может и у него есть диктатура,почему должно быть по-вашему,он это делает на ровном месте?

Знаєте забрати телефон тому що вона не так на нього глянула мені не розуміло

Я за здорову обстановку вдома без криків скандалів я за розмову

Наверное не только за это

Його багато що може не влаштовувати..

Він забрав телефон а вона мені сказала що піде гулять і не вернеться додому...

Ляскання теж мені набридли за їжею на кухні

розумію, вони такі...ну тоді хоча б ви поспілкуйтесь з психологом, щоб вміти ці ситуації розрулювати

брєд...
конфлікти і без плачів можна вирішувати, дипломатично

Чоловік насправді не проста людина особливо останній час, нас всім з ним не просто. Хоча він захищений є робота і хоббі все добре.

Я раніше ходила до психолога і вона казала з ним погоджуватися. Часом ми розходимося по різним кімнатами бо з ним неможливо спілкуватися зауваження повчання скандали на рівному місці , що не допомоги нічого. Що не попросиш всюди крик скандал

Згодна