Як ви ставитеся до фрази "мати має жертвувати собою"?

Взагалі то дорослі люди працюють свої витрати, особливо коли вирішили завести дитину

Дякую, я давно цей біль сублімувала в гнів , так легше . Для мене бути жертвою з власної волі, це дно, як наркотики , алкоголізм і ігроманія

Да-да. У всех всегда есть деньги на всё, няня в доступе 24/7, дети не болеют. Вы посмотрите вокруг как живут обычные люди, а не тети с советчицы.

Или мама хочет пойти с подружками бухнуть в кабак, а потом зависнуть у кого-то.
А ребенок маленький один дома.
Пожертвовать своим желанием или нет?

Так, звичайні люди, які працюють і планують свій час, гроші з неба не падають

+++
Істина непохитна : вода мокра

Полностью вас поддерживаю. И не понимаю людей, которые живут в вечном страдании и ноют: я тебе всё отдала, а ты скотина неблагодарная. Зачем было тогда что-то давать, делать, помогать, если это приносит стадания?

Каждому своё. Кто-то это считает «всю жизнь тебе отдала», а кто-то просто жизнью. Но в какой-то степени это жертва, засунуть свои желания подальше и сидеть дома с ребенком

Я це питання задава своїй матері , вона не змогла відповісти , а вже через роки вона зізналась, що не хотіла жити сама і зробила все щоб я постійно була з нею . От прям своїм ротом це сказала

Свідомо чи несвідомо, але так, жертвує. Весь процес еволюції заточений на те щоб давати вижити наступному поколінню. Просто чим менш розвинутий індивід тим сильніше рулить несвідоме.

Хочеш не хочеш,а приходиться в більшій мірі.Вже дуже велика відповідальність і зобовʼязання.Хоча фраза якась патологічна.

А зачем ребенок привязан к матери? Это придумали любительницы страдать или что? По теме отношусь ужасно когда такое говорят, 2 детей, ничем не жертвовала. Ну разве что тело подгуляло во время беременности, но это быстро исправилось

Карл Юнг про щастя та виховання дітей

Коли ви нехтуєте власним благополуччям у пошуках благополуччя дітей, ви залишаєте дітям погану спадщину, дуже погане враження про минуле. Якщо ви мучите себе, щоб створити щось для дітей, ви показуєте їм картину змученого життя. Тому йдіть геть із усім цим.

Якщо ви завжди готуєтеся до щастя дітей, ви не знаєте, як піклуватися про своє щастя, і діти не вчаться піклуватися про своє. Вони, у свою чергу, можуть продовжувати готуватися до щастя ваших онуків, а онуки – до правнуків, і тому щастя завжди десь у майбутньому.

Ви думаєте, що щастя - це щось, чого потрібно досягти в майбутньому, що ви не можете його досягти, але ваші діти будуть його мати. Отже, ви наповнюєте своє життя амбіціями щодо майбутнього царства, а цього ніколи не відбувається. Кожне покоління щось робить у цьому напрямі. Всі вони мучать себе, щоб діти досягли цього, але діти ростуть і такими ж дурнями, як і ми.

Спробуйте зробити це тут і зараз для себе. Це добре вчення. Потім діти намагатимуться зробити це тут і зараз для себе – тоді це може з´явитися у реальному світі. Не поводьтеся неприродно і не шукайте щастя у наступних поколіннях.

Якщо ви занадто турбуєтеся про своїх дітей та онуків, ви просто обтяжуєте їх боргами, які у вас є. А якщо ви не берете боргів, а живете просто і робите себе максимально щасливими, ви залишаєте найкращі умови своїм дітям. У будь-якому випадку ви залишите добрий приклад того, як подбати про себе. Якщо батьки можуть подбати про себе, то діти теж. Вони не шукатимуть щастя онуків, але робитимуть все необхідне, щоб самі мати розумну кількість щастя.

Зробіть по-справжньому щасливим себе, а діти візьмуть це як приклад.

То звісно,все ж життя вибираєш дитину.

Ну вы б молчали уж...

Парфуми,звісно,почекають.Взагалі то треба шукати баланс і парфуми приносять задоволення.Але завжди в першу чергу потрібно закривати базові потреба-це головне.А потім другорядне.В мене був період,я сама з 2-ма дітьми з маленького,що все майже йшло на дітей.Ну не достатня в мене була зарплата,все економно і першочергово,ще й відкласти.А в старшій школі десь,вже мені було 40,дохід збільшився,то все було вже порівну.І собі вдавалося парфуми.Ну так було і ні про що не шкодую.Дітей поставила на ноги,живу вже для себе.

Я пожертвувала роботою, не було няньок щоб мені допомогти

А почему не вышли на работу и не наняли нянек, если так хотелось

🙈
Боже яке ж воно тупеньке виромло у мати

Особисто я не вважаю все вище перераховане в постах жертовністю. Адже я свідомо приймала рішення народити дитину і розуміла, що моє життя зміниться, що зміняться мої звички і пріоритети. Розуміла також, що можуть виникнути і проблеми із здоров´ям як наслідок вагітності та пологів (адже це лотерея, кому як пощастить).
Тому для мене дитина - це не ’жертовність’, а свідомий вибір

Повністю згодна.
З таким настроєм просто не треба заводити дитину, і все