Львівʼяни, я вас обожнюю!

Щомісяця приїжджаю до Львова на прийом до стоматолога - брекети, як-не-як, потребують регулярної уваги. І ось, сиджу я у приймальні, чекаю своєї черги, нічого особливого не відбувається… Аж раптом виходить хлопець із кабінету, і з цього моменту починається справжнє львівське кіно. Мене, абсолютно несподівано, починають сватати з цим хлопцем. Виявляється, він айтішник — серйозний, перспективний, із зарплатнею, яка, мабуть, має окрему прописку в Швейцарії. Але апогей моменту - це фраза: «Та ті айтішники не вміють залицятись, там усе дівчині треба в свої руки брати» Все це відбувалося з такою легкою, живою енергією, що мимоволі захотілося просто подякувати. Ми посміялися, а мій настрій, який із самого ранку був десь на нулі суттєво покращився. Щоразу, коли приїжджаю до Львова - навіть якщо це не подорож заради естетики, а просто похід до лікаря - я все одно повертаюся додому з приємним післясмаком. Тут особлива атмосфера: відкриті люди, добрий гумор, душевність, яка проявляється навіть у дрібницях