Життєва ситуація як в кіно

Просто цікаво почути думки різних людей, бо мої дуже неоднозначні.

Моя знайома вийшла заміж минулої весни. Вони з чоловіком з різних міст, спілкувалися до цього десь півтора року, кожного місяця він приїжджав до неї на декілька днів ну і т.п. у неї є дитина і у нього також, погодки. Мати його дитини позбавлена батьківських прав. У нього робота командировочна, тобто він працює в місті, потім на деякий час його можуть відправити в командировку на тиждень-півроку наприклад, раніше це були і довші командировки. Короче мати, через своє пияцтво, дитину занедбала за пів року, поки він був в командировці, дитина важила менше норми, і інші похідні, то її позбавили батьківських прав. Потім дитина його жила з бабусею і коли він був вдома, то і з ним.
Знайома моя з його дитиною звісно познайомилася до весілля, декілька разів "наречений" приїжджав з нею. Дитині 10 років. Наречений їй сказав, що у дитини епілепсія, ну знайома сприйняла це як данність. Після весілля вона зі своєю дитиною переїхали до чоловіка, вірніше вони орендували окреме житло. І почалося повсякденне життя. Знайома почала займатися обома дітьми, одяг, лікування, тобто повноцінний догляд і за його дитиною. Але поступово почали вилазити нові приколи. Тобто його дитина почала поводити себе не дуже адекватно скажемо так. Підсипала сіль у крем для обличчя, брала і псувала речі знайомої, і багато іншого. Через декілька місяців сумісного життя, дитина сказала, що робить це спеціально, щоб знайома поїхала, а приїхала її мама (хоча мамі вона не впала). І як би знайома не старалася, ставало тільки гірше. Дійшло до того, що ця дитина почала спеціально приходити у спальню знайомої і (вибачте) пісяти то на ліжко, то на штори, то на килим (тварин в домі немає), та і зрештою вона сама зізналася. Короче це дуже стисло, бо там були ще погрози себе вбити, вбити знайому, постійні розповіді в школі, що вона як прислуга в домі і т.д. Знайома дуже добра, в тому, що вона максимально намагалася створити дитині сімейну, люблячу атмосферу - впевнена на 💯.
В результаті через рік такого життя, чоловік вирішив зробити тест ДНК, як йому радили рідні ще відразу після народження дитини (той шлюб був по "зальоту"). І виявилося, що це не його дитина. І тепер він хоче анулювати батьківські права через суд і щоб дитину забрали родичі її матері.
Короче я в шоці, дуже шкода, що у дитини така доля, всі її розлади через пиющу матір, та типу батька, що через роботу не услідив. Але з іншого боку я більш спокійна тепер за знайому, бо виховувати абсолютно чужу дитину з розладами та агресією - то покласти життя на це все, а у неї ж ще є своя дитина, яка теж потребує маму...
Сюжет драматичного фільму((.