Життя з агресором, підбадьоріть мене!

16 років перебуваю в стосунках з нарцисом -соціопатом. Так сталося, бо це мої перші стосунки, а моя мати мала межовий розлад і була також нарциссичною, тож в моїй сімʼї агресія була нормою, і в стосунках з хлопцем це не здавалося чимось ненормальним. Але з часом я почала вивчати психологію, щоб допомогти самій собі, бо на терапію грошей в мене не було (через хлопця). Так вийшло, що ми почали працювати на одній роботі, мали спільний заробіток, вклалися в житло (доволі вартісне, в столиці) і невеличкий кроссовер. Я тут вже створювала теми, ви можете мене згадати. Незабаром ми розписалися. Досі чекаємо здачі житла, яке можуть здати вже цього року. Але… Весь цей час не зважаючи на велику психологічну роботу, яку я провела з собою і чоловіком, в нього все ще бувають випадки неадекватної поведінки, з якими я не хочу миритися. Весь цей час я боялася піти, бо думала, що не зможу сама, що я нічого не знаю і не зможу влаштуватись на роботу, не зможу заробити. Вагалася, чи кохаю я його, чи ні, чи можна терпіти його характер, чи ні. Але сьогодні після чергового «шоу» я відчула якесь полегшення. Я зрозуміла, що я зможу сама. Що за ці роки здобула достатню кваліфікацію незалежно від того, що думає чоловік. Що зможу заробити і досягнути своєї мети без нього. Мені 35 років, дітей нема, єдине, що утримує, це недобудоване житло, на половину вартості якого ( яку я вклала до шлюбу), я хотіла б претендувати. Хоча довести моє вкладення буде дуже важко, адже працювала неофіційно, зарплату мою отримував мій чоловік, як ФОП, я - його підрядник. Але постійні замовники можуть засвідчити, що роботу робила саме я, а не чоловік. Підтримайте мене. Ви б пішли від токсичного чоловіка з такими вводними? Навіть ризикуючи лишитись ні з чим? Я усвідомила, що в мене не так багато часу, щоб провести його залишок отак, в стосунках, в яких мене постійно зневажають, а тягну все на собі. Вибачте, що лонгрід. Всім дякую, хто дочитав)