Життя після зради

Шлюб дуже тривалий...

Вы не виноваты, он козел, думайте про себя,

А як?

Конец был изначально. Вам то не противно от того, что вы начали с ним спать после того, как узнали об измене? Это же даже не где-то по пьяне по ошибке. Это осознанный выбор и решение.

На основании опыта моей подруги, она мужа простила, но сделала это рационально, ни о какой любви речь уже не шла, она себя не обманывала. Сейчас не жалуется на свои отношения, берет у мужа максимум, сделала ремонт в своей добрачной квартире за его счет.

Делать, для себя

Не можу так. Все через душу пропускаю. Пробувала...

И сильно Ваша душа мужу нужна?

Він до Вас вертається? До неї не пішов? Ну і не парьтесь. Важко? Закрутіть і самі. Буде легше

Ні, звичайно.. все розумію...

Він зі мною... але я не можу раціо просто жити щоб було..

Боже, жіночий колектив. Ні з ким...

Тоже не понимаю, я когда узнала, что есть там тетя, то меня реально тошнило физически, отвернуло в момент. Не хотелось больше иметь с ним ничего общего, было настолько противно..

зачем все время прокручивать это
пошли на примирение - живите дальше

вот у меня тоже подружка терпила. давно в браке, тоска, а не жизнь, терпит и воет. прекрасная жизнь

Ну от така я. Не можу не прокручувати. Пекло

Ви молодець. Реально. Як склалося Ваше життя? Скільки Вам було років?

Авторе, а що почав робити ваш чоловік, щоб ви йому пробачили? Чи тільки звинуватив вас в усьому?

Насправді якби не ´це´ жити ми стали краще.

Ото Ви загнана... У зраді ЗАВЖДИ винен тільки той, хто зраджує.
Мені живеться після зради нормально, бо був партнер, а став лівий чувак з вулиці. Той, хто зрадив один раз, зрадить і інший. А ви будете все життя жити в очікуванні цього, поки у нього остаточно член не впаде. Потім це питання для вас просто втратить актуальність.

Авторе,ви приречені. Він не робить нічого,все ваше краще у тому, що ви почали плазувати біля нього . Дуже шкода,ви програли...

Так вы донакручиваетесь до болячки какой-то.. Я просто знала, что для меня это все, конец. Плакала, потому что было жалко себя, время, в целом что так сложилось, но он тогда для меня умер. Всё. Не знаю как вы лежали с ним рядом зная, что он другую того...
Мы развелись, сразу же, в самый скорый срок.

Саме так(

Автор, а Вам самой не противно от себя?! Вы его вечно выгораживаете, а он сел и живёт свою лучшую жизнь...пора о себе подумать

Він не пішов, бо він коханці нафіг не треба. Шкарпетки його прати та борщі варити?

А вам легче от того, что вы себя «едите»? Варианты есть всегда - уйти, подав на развод. И много других. Продолжить жить с этим человеком, но брать из этого лишь свою выгоду. Чем вам не вариант, если развод не хотите?

У меня подруга есть. Ее маме изменил «муж» в день их свадьбы. Она была беременна подругой и уйти не могла, боялась да и времена чуть другие были, любили осуждать и обсуждать за такое. Осталась с ним, измены и дальше были. Но у нее был некий план. Вышла из декрета, поднялась, начала заниматься любимым делом и решила подать на развод. Вот тут то муж ее и изменился, все для нее, на коленях ползал чтобы не уходила. И она осталась. До сих пор живут вместе. Но. Муж у нее больше как обслуживающий персонал. Все по дому делает, на руках носит, боится страшно ее потерять! Хотя много уже лет прошло. Она потом лет через 15 вторую дочку еще родила. Ну живут, но больше вроде не изменял никогда.

Варіантів 2:
1. Йти від нього якомога скоріше,щоб просто зберігати себе, дати собі шанс на нормальне життя.
2. Залишитися із ним,роками та десятиріччями страждати,мучатися, і заробити собі не тільки психічні,а й фізичні хвороби,які таки вас і доб´ють

Саме так. Вона заміжня і не хотіла йти з сім´ї.. просто хотіла гуляти з ним

І цей вибір він робив кожного дня.
Цікаво, а автор, маючи дитину на руках і господарство, знайшла б час для регулярних зустрічей з коханцем?

Я вам так скажу, зрадив, спробувала дати шанс як і ви, щоб потім не шкодувати типу забрала в батька дитину і тд і тп . Щоб не казати собі а може а вдруг і тд і тп , і що? І ніфіга , розлучилися десь через рік, разом жити не змогли він постійно бігав , походу туди ( поки документи і тд і тп) . Пройшло 2 роки з цього моменту весь останій рік кожного дня він мені написував як він хоче повернутися, як любить і цінує , як йому треба наша дитина, якщо не я то ніхто ніколи більше в його житті не буде і тд і тп . Я йому в 10000раз відповідала ні і все , не спілкувалася просто він написував , я тільки по дитині відповідала ( написував але не брав дитину, нічого конкретно для мене не робив типу квіти чи подарунки і тд і тп) і о диво випадає мені в реках , його коханка з його призвіщем ( він кругом заблокований крім вайбера бо дитина ще мала , то чисто для цих моментів). Такщо поки він мені там ліпив про любов, спокійно собі на ній одружився і це ніяк йому не заважало та його любов , спати з нею 😅😅😅. На даний момент я собою пишаюся , що стосунки розірвала , пройшла ці всі етапи типу я винна, а як же дитина , а лишуся сама і тд.Люди не міняються, він навіть не удосужився просто взяти паузу для свєї власної особистості, щоб розібратися що йому дійсно треба .! Саме смішне досі пише, я втратив все коли втратив вас. Я навіть не відповідаю 1 фотка дитини в день , взамін він кидає аліменти . Все . Такі люди не люблять нікого. Що найважче це висилити цього персонажа з голови , бо маючи дітей це складно . З точки зору як людини і людськості. Як чоловік він для мене не вмер, а здох ! Все вийде просто дайте собі час.