Скользкая• 29 июня 2025
Як допомогти собі пережити біль від якого все пече всередині
Вітаю! Ситуація така, чоловік вже більше року лікується від депресії і періодично його накриває і він перестає відчувати будь які емоції, я завжди ставилась з розумінням, намагалась говорити з ним і підтримувати. Але вже тиждень він взагалі сам не свій, на мене майже не дивиться і не розмовляє. (Такого раніше не було) Вчора вранці вирішила з ним поговорити і він сказав, що нічого не відчуває, ні до інших, ні до мене. З того моменту в мені наче щось зламалося, ридаю вже другий день, мені боляче, всередині все пече від розпачу, здається, що на цьому наші стосунки закінчились. Сьогодні я маю поїхати на 12 днів по особистих справах і мене не покидає відчуття, що як приїду назад, то побачу вже повну байдужість. Якщо хтось відчував подібне , підкажіть, як допомагали собі не впасти в істерику та як стримувати сльози, які не дуже вдається контролювати?
показать весь текст
6
8
77
0
А тепер відчуйте прірву між вами... Він не хоче відмовитись від жінки, з якою:’вони спілкуються онлайн і це лише десь 1-2 раза в місяць. Він навіть не вмикає камеру при розмові , бо лише так може розповідати про свої проблеми’. А в цей час рядом ви - та хто Любить.
Каже, що просто більше не наважиться комусь все розповісти знову. В нього вже був негативний досвід з першим лікарем, то ж каже, що справа саме в цьому, що не хоче більше вийти з зони комфорту. Але я розумію, про що Ви говорите
1
Та він каже, що це почалось ще до цього всього. Та і в Києві ми ж не завжди жили, переїхали з зони бойових дій, два роки тому, просто саме тут почав лікуватися і депресію психіатр поставив, а не він сам собі так вирішив
якщо він так себе відчуває з підліткового віку, ймовірно у нього є розлад особистості. І якщо це так, то мотивувати його звернутись до психотерапевта мала б його лікар, а не ви. Бо він її пацієнт, і без терапії йому навряд чи стане суттєво краще.
Вона вже це говорила йому, написала що треба когнітивно-поведінкова терапія, написала які книжки йому варто прочитати, але він каже, що немає бажання і все. Але в нього ні до чого немає бажання, ні вийти прогулятися, ні подивитися якийся фільм разом, взагалі нічого
я вам співчуваю, очевидно вам доведеться прожити життя з таким емоційно відстороненим чоловіком, який не здатен заради вас принаймі спробувати щось змінити.
Подумайте, чи воно того вартує. Він може занапастити своє життя, але вам не обов´язково йти за ним слідом.
Подумайте, чи воно того вартує. Він може занапастити своє життя, але вам не обов´язково йти за ним слідом.
Дякую. Напевно мені дійсно не вистачало того, щоб з кимось поговорити про це, адже більше ні з ким з близьких людей не говорила. Навіть стало трішки легше, дякую
Так займіть ще і її місце - станьте зоною комфорту) Будьте собою протягом дня: Ніякого Прояву розумінння його стану - ведете себе і все робите без огляду на його стан. І тільки в моментах, коли ви не в полі зору один одного( імітація ’не включена камера при розмові’), наприклад: він за рулем автомобіля і дивиться на дорогу, виключено світло в спальні і ви не бачите один одного, навіть телефонний дзвінок без відеозв´язку, ви тільки тоді Чуєте Його проблеми і говорите про них! Тільки так! Спробуйте - результат вас приємно здивує)
мати такого парнера - це насправді страждання не менші, ніж у нього. Але якщо йому неможливо допомогти (принаймі поки він не дозволить іншим це зробити), то вам ще можна. Подумайте про себе, а не про нього.
Може тоді і у нього буде стимул щось змінити.
Може тоді і у нього буде стимул щось змінити.
Він розповідає мені, ділиться своїм станом, своїми хвилюваннями, але в жодні мої слова підтримки не вірить, каже, що я йому нічого не зможу донести. Розповідаю як я бачу ситуацію , щоб хоч трохи йому стало легше, також не сприймає .Розмови про те, що він відчуває не завжди я починаю, тут 50/50. Просто кожна розмова закінчується тим, що він каже, що не розуміє сенс жити і на цьому все. Він далі робить вигляд, що ніякої розмови не було, а я думаю як не пропустити той момент, що він дійсно щось з собою зробе. Ваша порада дуже гарна, але ми не проводимо час десь окремо, окрім роботи, та і по телефону не спілкуємося, лише переписки, але тоді він точно не розповість нічого. Але дякую, почитала, мені стало трішки краще)
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу