Коварная Зая• 30 июля в 02:40
А вам не жалко, что когда нибудь умрете?
Каждый из нас целый мир для себя. Мы те у кого столько ценных воспоминаний, своей любви к себе природной. И получается это просто в ничто , на мусорку? Как же так. Каждому желаю и себе , прожить еще много много лет . Пусть все у нас будет хорошо
7
3
21
0
Как верующая знаю ,что мы здесь пришлые и дом наш в другом месте . Где уготована вечность ... Каждому по вере ,как говорится
3
4
2
Да. Мне отвратительно от того, что всё нажитое, включая интеллект, опыт, знания, всё это уйдет вникуда. Я не тешу себя религией. Опираюсь только на факты, а они печальные.
1
8
2
авторе, можу приблизно вгадати ваш вік - 40+ може вже 50, жінка у передклімаксі чи клімаксі, маю схожі проблеми, поки не присіла на згт, мене прям крило! не просто страх смерті, а липкий чорний жах, що аж ставало серце те пітніли долоні
реально потрібно коригувати фармою та чекати коли клімакс пройде, зараз вже з згт злізла, трішки важче, але не так,я к на початку, але я дуже слідкую за харчуванням, плюс дгеа плюс бади
я серйозно!
й так, смерті боялася з дитинства, потім це якось пішло на задній план, а коли почалася гра гормонів, вилізло знову, тим більше, шо декілька моїх друзів померли молодими від 44 до 53 років
реально потрібно коригувати фармою та чекати коли клімакс пройде, зараз вже з згт злізла, трішки важче, але не так,я к на початку, але я дуже слідкую за харчуванням, плюс дгеа плюс бади
я серйозно!
й так, смерті боялася з дитинства, потім це якось пішло на задній план, а коли почалася гра гормонів, вилізло знову, тим більше, шо декілька моїх друзів померли молодими від 44 до 53 років
4
2
Те ж саме але в 30+
І так, страх смерті, точніше екзистенційний сум з цього приводу, був завжди.
А зараз відчувається ще більш близько й реально, коли в оточенні є молоді люди, колеги, знайомі, однокласники, які вмерли. Просто коли є ризик загинути будь-якого дня... Гостріше відчуваєтсья любов до життя, більше помічаю красу світу. І так шкода, що це все закінчиться і піде в нікуди...
І так, страх смерті, точніше екзистенційний сум з цього приводу, був завжди.
А зараз відчувається ще більш близько й реально, коли в оточенні є молоді люди, колеги, знайомі, однокласники, які вмерли. Просто коли є ризик загинути будь-якого дня... Гостріше відчуваєтсья любов до життя, більше помічаю красу світу. І так шкода, що це все закінчиться і піде в нікуди...
1
Совсем не важно какой век. Человечество как бы не прогрессировало ..его все равно будут волновать одни и те же темы.
1
3
2
1
В целом, пускай это будет в старости, когда свою жизнь проживем. Каждый проживает на столько разную жизнь и я не верю, что это просто так. Как можно объяснить воспоминания детей о своей прошлой жизни, когда действительно такие люди существовали и воспоминания под гипнозом?
Гормоны могут повышать риск онкологии. Лучше спорт/физ активность и при необходимости таблетки для настроения
1
Иногда задумываюсь, почему нельзя всего добиться, материального, взаимной любви, детей, хорошей работы и потом нужно будет умирать, парадокс. Жалко мне своих детей, которых мы так любим, и они нас, как же тяжело им будет нас потерять.
1
2
Ні не жалкую. Я не красотка. Не успішна. З чоловіком не вийшло. Тільки діти хотіла би щоб були щасливі. Та і все.
Єдине шкода коли гинуть люди які не встигли нічого. І хлопці молоді без дітей.
Єдине шкода коли гинуть люди які не встигли нічого. І хлопці молоді без дітей.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу