Як вижити

Ну в моем окружении почти у всех родители живы. Это возраст 40+.

А что именно с ребёнком?
Сколько лет и насколько он может себя обслуживать минимально?

Не платить. Є нова дитина, то ця вже не цікава. Живе за кордоном, періодично кидає 100-200 грн, і це не дає позбавити його прав.

Їдьте в Німеччину. Я серйозно. Крім виплат будуть платити ще по догляду за дитиною інвалідом

дає, ну і подати на аліменти не забудьте, неважливо де він

Автор, я не знаю, что вам посоветовать, поэтому просто пожелаю не падать духом.

Все долгожители? Или все рожали в 20?

Вы поддерживаете связь с отцом ребенка? Если он заграницей, то вы можете уехать в ту страну, а он вам поможет на первых порах, хотя бы информационно. Или он тоже в рашке ?)

Я знаю, що Ви знаєте :). Це я на комент відповідала )))). Судячи із суми, дитина без підгрупи А? Тоді дійсно треба підробіток, бо на ці гроші ніяк не вижити (((((. В мене одна дитина - важка, інша- трохи легша (але не факт). Ми ризикнули виїхати, щоб не чути сирен. Але в плані медицини й за кордоном все не так щоб просто, тому тут кожен вирвшує.для себе... Дуже бажаю, щоб у Вас все налагодилось!

Нирки+генетичне захворювання. Перепрошую, але сам діагноз не дуже хочу обговорювати. Зараз вже може й сама трохи бути. Я ходила на співбесіди вже, але поки що після розпитувань про мою перерву в роботі - ’Ми вам подзвонимо’.

Интеллект в порядке у ребёнка? Я права?
Ходит, подгузники не нужны?

Может стоит нанимать няню или сиделку?
И идти и искать работу
Пока вы окончательно не растеряли свои компетенции

Только мне кажется нужна легенда почему не работали
К примеру семейные обстоятельства (за мамой к примеру ухаживала)
С ребёнком с инвалидностью никто не возьмёт

А как у вас с обучением? На домашнем? Может есть какие-то варианты очного

Та де ж ви всі батьків і чоловіків діваєте, в кожній темі сіротінка?!

Все так советуют выехать в Германию. Ок выехали. А реабилитировать ребенка как???? Думаете там сразу откроются двери в реабилитационные центры? Да фиг... У меня знакомая в Швейцарии 2 года ждала очередь. Но сначала год доказывала что ее ребенку нужна именно реабилитация а не присмотр. Присмотр-это вот вам денгьги, три раза в неделю хелпер и идите .... остальное не целесообразно, потому денег не выделяем, за свои хоть танцы с конями. У меня куча знакомых детей средней тяжести вернулись в Украину именно по этой причине.

Та де ж ви всі батьків і чоловіків діваєте, в кожній темі сіротінка?!

Тому що батьки дітей, як правило зливаються, коли дізнаються про діагнози дитини, і мама далі тягне на собі дитину з інвалідністю. Дуже часто такі родини залишаються без підтримки рідних. На жаль ((((

Слава богу не все отцы сливаются!
И кстати если отец остался обычно получается немного лучше вытянуть ребёнка

Так если даже родить в 30(что раньше было редкостью) то в 40 лет ребенка родителям будет 70. Это долгожители? Маме моей коллеги (60+) 95 лет, она еще сама себя обслуживает.
Моя мама родила меня в 21, ей сейчас 65. И так у многих моих одногодок.

Ну странно, мне 42 и в 20 прям особо не подали, все ближе к 30 первого. Но я в Киеве, все поступали и учились.

Очень многие умирают в +/- 70 сейчас.

От тому я й не поїду нікуди. Я стільки підбирала лікарів. Хоч хороших було багато, згідно рекомендаціям. І в решті решт дитина наближається до нормального стану. А сиділа в лікарні ледь не цілий рік, і з памперсів не вилазила. Багато чого було. А тепер ті, хто нас не знає, іноді навіть сумніваються, що реально такий стан був.
Я просто боюся, що ці експерименти з переїздами обнулять всі зусилля. А так може й нормальний шанс у дитини буде навчатися, і жити більш-менш повноцінним життям.

Я про своих родителей. В 80-е годы обычно рано рожали, в 27 лет уже старородящая была. Мои родители киевляне в энном поколении. Мама кпи заканчивала, заочно, папа универ Шевченко.
И много моих друзей одногодок тоже с такими же по возрасту родителями.

Я вас в этом поддерживаю!
Я знаю что такое найти специалистов, с которыми у ребёнка есть прогресс!
И это совершенно часто не зависит от степеней и крутости специалистов

Вы просто молодец, что смогли так вытянуть ребёнка!
Мы в свое время тоже с мужем поставили себе цель вытянуть своего ребёнка максимально. Чтобы он смог выучиться, иметь семью, работу
Жить максимально полноценно!
Вся наша жизнь была построена с учётом этой цели. Мы даже квартиру покупали с учётом потребностей ребёнка
И вообще все решения последних 13 лет и до сих пор направлены на то, чтобы не пошатнуть тот процесс, которого мы смогли добиться
Кстати он намного больше, чем мы ожидали!

У вашего ребёнка есть инклюзия? Это очень удобно если ей будет иногда помогать ассистент учителя

У нас в школе он один на 4 ребёнка получается
Может ещё получится договориться с соседкой пенсионеркой чтобы если что могла подойти забрать ребёнка отвести домой, покормить, помочь
Это не будет очень дорого
Но вы не будете так волноваться

Дякую вам за підтримку! Щиро сподіваюся, що у вашого сина все буде добре.
Моя дитина поки не має інклюзії, оскільки офіційно вона на індивідуальному навчанні. Але зараз будемо оформлювати, чекаємо на комісію.
Я теж все життя превела в режим порятунку дитини. Квартира своя була, довелося продати, оскільки терміново була потрібна операція і реабілітація. Хтось мене засудив, що можна було по-іншому. А я не шкодую, оскільки нирки вдалося врятувати. І з памперсів з часом вилізти.
Я до цього якось справлялася непогано. На все вистачало. А тут чи то остання крапля, чи ще щось. Не знаю. Такого розпачу не відчувала ніколи, якщо чесно...

’Я 7 років просиділа по догляду за дитиною з інвалідністю, тому якщо щось і вміла, то вже відвикла.’

Ви не пам´ятаєте, що вигадували раніше?

Не в декреті. У мене дитина з інвалідністю.
Працювала дистанційно. Вистачало. Зараз власник вирішив міняти формат роботи, і перевів на мінімалку з подальшим скороченням.

От тому я й не поїду нікуди. Я стільки підбирала лікарів. Хоч хороших було багато, згідно рекомендаціям. І в решті решт дитина наближається до нормального стану. А сиділа в лікарні ледь не цілий рік, і з памперсів не вилазила. Багато чого було. А тепер ті, хто нас не знає, іноді навіть сумніваються, що реально такий стан був.
Я просто боюся, що ці експерименти з переїздами обнулять всі зусилля. А так може й нормальний шанс у дитини буде навчатися, і жити більш-менш повноцінним життям.