БезВзяток• Изменено 27 августа в 13:51
Кто уезжал впервые и недавно, поговорите со мной
За время войны так и не решилась. Я и ребенок подросток. Живём не далеко от границы и уже год как прилетает очень хорошо. И вот последние пол года просто рвет меня на части, не могу больше здесь оставаться. Ребенок сказал, что ему без разницы, и тут ок, и ехать не против. Знакомых нет нигде. Здесь дом и муж невыездной. И работа, если уеду потеряю и потом найти подобное будет сложно. Кто выезжал в последние год- полгода поделитесь как вам морально, как устроились, не жалеете ? У меня просто панический страх оказаться в чужой стране и не понимать что делать дальше. В Европе никогда не была ...
показать весь текст
2
3
5
6
138
0
Ми з донькою виїхали минулої осені. Теж чекали до останнього, що ось-ось все закінчиться. Теж чоловік в Україні. Поки були ’вдома’, (ну як вдома, дім ще в 14 році в окупації лишився), думали, що звикли і типу донька не панікує сильно. Але почала помічати, що дитина все тривожніше і тривожніше стає в звичайних речах, що радості я у неї майже не бачу, що спить вночі погано. По собі те ж саме. Тож вирішили таки їхати. І знаєте, важко, дуже важко, і зараз ще важко, бо мова... Але це інші проблеми, побутові. Але є відчуття безпеки, є спокій, врівноваженість. Я зараз бачу свою дитину, життєрадісну, якою була до 22 року. І дуже шкодую, що не вивезла її раніше!
Те, що ваш син каже, що йому норм - це точно не так. Просто психіка у кожного реагує по-своєму, хтось лякається і всім про це говорить, аму когось цей страх глибоко накопичується і потім дає про себе знати.
Не агетую нікого покидати рідну країну, важко в обох випадках. Але я обрала спробувати дати дитині життя без війни і мінімізувати психологічні травми.
Те, що ваш син каже, що йому норм - це точно не так. Просто психіка у кожного реагує по-своєму, хтось лякається і всім про це говорить, аму когось цей страх глибоко накопичується і потім дає про себе знати.
Не агетую нікого покидати рідну країну, важко в обох випадках. Але я обрала спробувати дати дитині життя без війни і мінімізувати психологічні травми.
6
Не согласна, что тем кто выезжал в 2022 году было намного легче, чем тем кто собирается ехать сейчас. Да, возможно сторонней помощи было больше, но в 2022 вообще было ничего не понятно, куда человек едет? Надолго ли? Какие перспективы дальше? Люди ехали, наощупь, как «слепые кошеня». Сейчас, спустя 3 года, все более прозрачно и понятно и дальнейшие перспективы более ясны, как в Украине, так в Европе.
4
Интересно, а откуда у вас с ребёнком взялось знание английского на хорошем уровне?
И почему не рассматривается перемещение внутри страны?
А еще более интересно - на какой такой договор вы так надеялись?
И почему не рассматривается перемещение внутри страны?
А еще более интересно - на какой такой договор вы так надеялись?
2
10
В Словакию, все нравится, чувствуем себя тут дома. Адаптации практически не было, ни у меня, ни у детей
Ну це ваш досвід
А мій досвід коли я три доби сама за кермом везла дітей і маму внікуди, селами (бо на однській трасі казали що десант рф висадився і цивільних розстрілюють)
5 годин стояла у черзі за бензином
6 годин на кордоні з угорщиною (бо у мами закордонного не було)
Ледь не заснула за кермом
На обочині зупинилася на годину і вирубилася, добре що якісь добрі люди зупинилися і допомогли - бо неможна стояти на узбіччі у європі і плюс виявилося в мене акумулятор сів і не заводилося авто (я це постфактум взнала)
Зняла на 2 тижні за своі квартиру у будапешті
І навіть не знала що є якісь волонтери і комусь допомагають.
Пізніше друзі з Німеччини написали і запропонували до них приїхати
Я не думаю що я одна була у такій ситуаціі
І да
Навіть коли волонтери допомагали - люди не вибирали країни а їхали хто куди, бо нічого не знали і були психологічно пригнічені
Я взагалі їхала з думкою що нас десь по дорозі розстріляють перший день
А мій досвід коли я три доби сама за кермом везла дітей і маму внікуди, селами (бо на однській трасі казали що десант рф висадився і цивільних розстрілюють)
5 годин стояла у черзі за бензином
6 годин на кордоні з угорщиною (бо у мами закордонного не було)
Ледь не заснула за кермом
На обочині зупинилася на годину і вирубилася, добре що якісь добрі люди зупинилися і допомогли - бо неможна стояти на узбіччі у європі і плюс виявилося в мене акумулятор сів і не заводилося авто (я це постфактум взнала)
Зняла на 2 тижні за своі квартиру у будапешті
І навіть не знала що є якісь волонтери і комусь допомагають.
Пізніше друзі з Німеччини написали і запропонували до них приїхати
Я не думаю що я одна була у такій ситуаціі
І да
Навіть коли волонтери допомагали - люди не вибирали країни а їхали хто куди, бо нічого не знали і були психологічно пригнічені
Я взагалі їхала з думкою що нас десь по дорозі розстріляють перший день
5
Далеко не все так обстоятельно подходят к вопросу переезда. А потом разочарование и паника. У меня такой же подход, поэтому всё ок. Может автор прислушается к вам и нарисует реальную картину. И не только автор.
Анкету? Надо пойти взять у врача. Проблема в том, что немецкий у нас еще плохой, почти ничего я не пойму на слух
Анкета уже у психиатра была
Мы ее с переводчиком заполняли (гуглтранслейтером)
Но нам надо было поставить диагноз а не подтвердить
В любом случае начинайте в семейного врача все
Мы ее с переводчиком заполняли (гуглтранслейтером)
Но нам надо было поставить диагноз а не подтвердить
В любом случае начинайте в семейного врача все
Меня в марте 22 ни один волонтер не водил. Тыкалась и мыкалась как могла сама тогда еще с Гугл переводчиком. А теперь эра гпт, да вы шо, я даже в суде с гпт была! ГПТ при его правильном использовании, да в умелых руках - решает 80% ваших проблем!
2
Что касается вашего вопроса, я бы для себя решала его исходя из тех соображений, готова ли я потерять сына/мужа. И если бы я могла «спасти» хоть одного из, лично я бы ехала и не думала ни о чем.
Автор вернуться всегда можно, едьте пока есть помощь, люди уезжали с детьми на заработки, это тебе не помощи, все сам все сам,
Если прилетвет, то уезжайте, попробуйте найти работу в западных областях, где найдете, туда и езжайте, я так сделаю, если припечет. Загрвница для меня последний вариант, не хочу на пособия, а здоровье не позволяет работать физически.
В западные области да и вообще по Украине не вижу смысла. Как посмотрю как тут мыкаются наши переселенцы, сердце кровью обливается. Не хочу так. Я тоже на пособия рассчитываю только на первое время, дальше работать. Всю жизнь работала, к халяве не готова
2
Так я не предлагаю мыкаться, я предлагаю сначала работу найти, потом ехать, если не найдете, тогда заграница. Всяко лучше, чем под обстрелами. Но если не хотите, выбирайте страну.
Можно подробнее, я тоже одно время на Словакию смотрела. Вы ехали к знакомым или просто в никуда ? Там же помощи никакой нет. Хоть бы не жить на вокзале а крышу дали. Вот это и остановило. Как с работой, кем работаете ? Вы одна без мужа ? Хватает на жизнь ?
Я уже смотрела работу в других областях. То что на сайтах это 20 тыс потолок . У меня сейчас больше доход и мне их впритык хватает.
Там датский нужен. По-английски вам ответят, да, но это временная мера. И принцессу их в пример приведут. Хотя ногти всё равно нашим будете делать. И без языка можно.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу