Дуже самотньо і сумно

А как можно любить котов,сцут на диваны,вонь от них

Редко встречаются те, с кем этого хочется

Вы мегера какая-то
Всё вам не то, и все не те

Заведіть кота

Ой, я вас прошу...У меня кот, и то же чувство, что и у Автора, очень ее понимаю.
У нас недавно мужчин сорвался, мы к нему уже привыкли, кот переживает, но там не от нас зависело все. Вот сейчас лежим с ним грустные, иногда плачем, что-то смотреть пытаемся...

Вот думаю выйти прогуляться. И так тоскливо... день за днем одной гулять.

Ужасное чувство и вечерами оно особенно тягостно. Иногда нужно просто найти способ дотерпеть до утра.

мне утром еще хуже

Вот думаю выйти прогуляться. И так тоскливо... день за днем одной гулять.

Есть действенный способ) Заводите собаку или же идете где гуляют с собаками, говорите что любите собак и находите круг общения, собачники очень прекрасные люди) Сам собачник ^^

А потом думаешь-а зачем? Ну выйду, ну пройдусь по району, а толку....

Идешь такой и думаешь скорее бы домой. Везде ты как лишний, что ли. Нет места будто-бы нигде

Ужасное чувство и вечерами оно особенно тягостно. Иногда нужно просто найти способ дотерпеть до утра.

А как можно любить котов,сцут на диваны,вонь от них

Заведіть кота

Да, когда с личным не складывается, а этого очень хочется, никакие коты-бассейны не помогут.

Лечь спать да и все

Прошлась... еле ноги волочила. Воздух тяжелый - аллергия. На душе пусто. Хочется волочить за собой кровать, чтоб в промежутках отдыхать. Что-то я совсем в отчаянье впала.

Милая, а у вас, часом, не депрессия?

Автор, я можливо скажу не саму популярну річ. Але не варто розраховувати, що хтось прийде і мусить Вас кружити, розважати, піднімати Ваш настрій ітп. Не варто бути ’половинкою’ і чекати ’другу половинку’. Станьте сама по собі цілісною. І тоді знайдеться такий же цілісний партнер з яким буде добре.
Я розумію Вас, сам вже не один рік як сам і кількість близьких по духу людей можна перерахувати на пальцях однієї руки дуже невмілого теслі. Та навіть у цих людей своє життя. Так, іноді буває находить поганий настрій на цій ноті. А іноді взагалі буває відчуття що ти не з цієї планети і не почуваєшся тут вдома і найближчі десь там, далеко. Але життя прекрасне і воно продовжується. Це не самотність це час на самого себе, можливість пізнати себе, зробити себе краще. А чи вийде створити пару з тією близькою людиною, з якою буде гармонія і коли це буде - лише ВС відомо

Спасибо за поддержку! Да, вы правы. Я не жду чуда и не рассчитываю, что кто-то сделает жизнь лучше. Это такое сейчас состояние. Был сильный стресс и я держалась изо всех сил, но организм все-равно дал сбой. Но от этого понимания не легче. Очень тяжело держаться. Я так стараюсь, но так устала (

Оо, так це ж інша справа. Проблема не у відсутності когось поруч. Проблема у депресії після великого стресу. Нажаль, таке трапляється. Я Вас чудово розумію і морально обіймаю Вас.
Все проходить і це пройде також. Не картайте себе за цей стан. Не коріть що так не правильно, Ви начебто слабка, а мали витримати ітп. Дате собі спокій та особисту індульгенцію. Поганий настрій теж частина життя, переживіть його достойно. Але не зациклюйтеся. Намагайтеся знаходити якісь позитивні моменти в житті. Навіть самі дрібязкові, як то промінчик сонця, смачна кава. Навіть якщо це буде важко, то всеодно пробуйте. Потім увійде в звичку. Буде як противага поганому і додаткова опора в житті

Дякую! В чомусь я Вас досить добре розумію. Депресії, апатії, відчай, відчуття самотності і відсутність дому - це все у мене було. Та чого вже там, скажу чесно - буває періодично. Я сподіваюся, що навчився з цим жити, приймати себе таким як я є. А в тяжкі моменти підтримати близьких людей ну чи навіть інколи незнайомих людей, як ось Ви.
Ви молодчинка, що не опускаєте руки. Знаю, це дуже не легко. І спочатку нічого не приносить задоволення, але це все пройде а Ви справитесь. Все що нас не вбиває робить нас міцніше

Бажаю і вам витримки і спокою на серці! Нехай у вас все буде добре! Від усього серця вам бажаю тепла в душі. Нехай вам зустрінеться добра людина на шляху! Обіймаю вас! )