Примарочка• 29 сентября в 11:33
Раніше була більш щаслива
Зараз мені 26 років, ніби і працюю, +/- нормально заробляю. Можу купити собі щось з косметики не дешеве чи з одягу, поїхати на відпочинок. Але чомусь я на відчуваю щастя. Ось сижу, згадую шкільні, студентські роки. На першому курсі я жила в гуртожитку, з грошей лише стипендія і десь з рідка допомагали батьки. Було таке, що в мене навіть куртки чи елементарного зимового взуття не було, потім лише зі стипендії його і купляла. В мене в кармані могло бути 20, 50 гривень. Але я відчувала щастя. Навчання, якась новизна, все це приносило мені радість. Навіть перший сніг, якась куплена дрібничка. Зараз такого немає. У Вас буває таке відчуття?
3
5
18
0
Це я називаю зажралася.
Звичайно, бувало таке.
А потім згадувала той період і думала як коасно було, що я там була недовольна.
З часом життя все складніше. Додаються діти, хвороби, батьки старіють....це як сніжний ком
Звичайно, бувало таке.
А потім згадувала той період і думала як коасно було, що я там була недовольна.
З часом життя все складніше. Додаються діти, хвороби, батьки старіють....це як сніжний ком
1
Зайдіть якось до госпіталю, де військові лежать, чи до дітей з онкологією, подивіться, і вас одразу попустить! А краще зробіть щось для них! І знов будете відчувати себе щасливою, що у вас руки ноги є, спите в своєму ліжку, живете в своїй квартирі, діти живі здорові!
2
В дорослому житті завжди більше відповідальності: де жити, що їсти, як дітей лікувати (коли з´явилися)+ робота кожного дня. А ви просто згадуєте більш безтурботний час, і таки правда, що безтурботний час в більшості випадків є щасливим.
3
В самої батько не так давно помер від онкології, з якою боровся п´ять років, останні два з яких температура під 40 кожен день, кашель, не можливість нормально пересуватись. І роблю грошові перекази тим, хто потребує дуже часто.
Але я не можу сказати, що тоді в мене був такий безтурботний час. Я багато навчалась, а з другого курсу почала працювати, і вільного часу було дуже мало. Ще в мене важко хворів батько. Але щастя було в простих речах
1
1
Всі ми дорослішаємо, змінюємось. Те що радувало вчора, сьогодні вже не таке яскраве. Не сумуйте за минулим, шукайте щось хороше у сьогодні
Автор, розумію вас про що ви. Теж часто згадую минулі часи, дитинство, юність. Можливо, тому, що там ви досить юна і все здавалось попереду. Не хочете подорожувати- не треба, не хочете косметики- не купуйте. В вас є село чи можливо місце, куди ви приїздили до бабусі. Мене надихають такі спогади чи поїздки. Там так тепло, і ти набираєшся сил...
Що ви маєте на увазі під ’простими речами’? Які прості речі вам були доступні тоді, які не доступні вам зараз?
Скоріше за все ви в депресії після смерті батька. Тому ви в думках повертається в ті часи коли він був живий.
Йдіть до психолога обовязково.
Скоріше за все ви в депресії після смерті батька. Тому ви в думках повертається в ті часи коли він був живий.
Йдіть до психолога обовязково.
1
Ну когда я была ребенком то первый снег у меня вызывал восторг
Сейчас машину грей, чисти от снега - детей вези в школу)
Ну а если серьезно - мы просто взрослеем
Но к примеру сейчас счастье для меня , что моя семья здоровая и никто не болеет
Все остальное можно купить
Сейчас машину грей, чисти от снега - детей вези в школу)
Ну а если серьезно - мы просто взрослеем
Но к примеру сейчас счастье для меня , что моя семья здоровая и никто не болеет
Все остальное можно купить
1
Мне 39, вышли с собакой утром , дождик, листики желтые у ног. И я улыбнулась. Вот и осень. Хотя, ненавижу дождь и холода, но все равно порадовалась.
2
1
Це пов´язано з відчуттям майбутнього. В дитинстві, в юності (за нормальних часів) є таке сприйняття, що «все буде», ось буде майбутнє. І я активна і весела в ньому. Тобто, ви знали, що куртка у вас буде, ви ж навчаєтесь, прикладаєте зусилля для цього.
А зараз що в нас буде? Ото ж.
А зараз що в нас буде? Ото ж.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу