Все. Дівчата з Києва. Радьте мені психіатра.

Сходите к хорошему семейному. Дальше видно будет

Додайте автору, що вангуєте.
І відсипте своїх вітамінів

Послухаю.
Я збираюсь йти з нейрогенним сечовим.
Цікаво чи комусь в цьому допоміг психіатр?

Молодец что решились, еще бы психотерапевт не помешал, вместе с ад.

Для мене псохотерапевт = рієлтор.
Точно не піду

вы очень зря, да, психиатр назначит ад, проблема уйдет, но причина нет....и как только закончится ад, прблема может вернуться...

Ви мене не переконаєте. Я за доказову медицину.

Конечно
Если вы не научитесь жить с собой в гармонии то после ад все возвращается обратно.

психотерапевт - это врач с мед. образованием, вы о чем?

Вы по меньше слушайте, там пытаются что то умное выдать, но не получается. Идите к врачу. Я принимала ад полтора года, уже два года без них и всё хорошо.

З купленим дипломом?
Я пишу з власного досвіду, знаю людей з такими дипломами - вони собі ради дати не можуть, сидять на посадах по блату, папірці перекладають

а что поменялось в вашей жизни? работа, семья, место жительства, были изменения?

Всё поменялось, война по второму кругу погнала нас дальше.

Я просто все життя думала що це лікар для душевно хворих - суіцидників, тиранів, хто бачить щось і чує голоси.
Я так розумію зараз, що там є і більш звичайні речі серед скарг даному спеціалісту.
Хоча не впевнена
Хотілося б одразу звернутися правильно

А что будет после окончания Ад- вы не думали?

Ну давайте співпіставимо.
У мене скарга на:
-Дратівливіть (дратує дитина, або вибісить чоловік, а я переношу на дитину; уникаю часу із нею, намагаюся до бабусь, коли не а садочка)
- постійна втома, звідси також це небажання виконувати мамські обов‘язки. Нема сил, того відчуваю роздратувпння коли дитина вдома і мене смикає щохвилини.
- постійна якась лінь. Я не можу нічого заставити себе зробити по дому: їсти нема, бардак, щоб зробити їжу - залучаю всіх!!!! Під благовидними предлогами (можу занести мамі продукти, і сказати «у мене такі-то справи, зроби, я ввечері заберу».
- настрій переважно не гарний. Хочу щоб ніхто не чіпав. На запрошення чоловіка в театр, океанаріум з дитиною, в інше місто до друзів - скоріш не хочу, нема сил, краще б вдома і бажано «полежать».
Я підозрюю поїхав дах від непростого декрета (по 7 год на вулиці помню, коли блекаути-графіки були; тамкання дитини на 20й поверх, потім болі в спині; удальонка чоловіка, коли дитина лізе до нього, а йому треба працювати, і я не можу дати раду дитині бо вона тупо хоче до тата (бо ось він, вдома, що раніше було дефіцитом. І скандали що за цим пішли десь на третьому тижні удальонки). Зверху - недосип, що перетворився на безсоння (через обстріли); поїздка на море з свекрухою, де я взагалі не відпочила, а отримала чергову травму. В результаті щось не те зі мною. Чи це підходить для психіатра? Мені туди?

Молодец что решились, еще бы психотерапевт не помешал, вместе с ад.

Чим вас не влаштовує психіатр з поліклініки?
Безплатний

Я теж не знала з чого і з кого почати.
Запитала тут.
Порадили лікарню на Миропільській. Зайняла чергу, зайшла в кабінет. Розповіла про свій стан, що хвилює, що турбує, про сон і т.п.
Діагноз, призначення, ліки.
Я вже місяць майже, як інша людина. Навіть не так, я зараз та, яка була раніше, до тих подій, які мене підкосили.
Радіють зараз навіть за вікном горобчики, які співають.

Послухаю.
Я збираюсь йти з нейрогенним сечовим.
Цікаво чи комусь в цьому допоміг психіатр?

у меня на первом препарате пропал аппетит полностью, я похудела на 6 кг за полтора месяца и был высокий пульс. мне сменили препарат

Але мені дуже погано. Нема бажання жити. Не в плані самогубства, а в плані що нічого не цікавить. Немає бажань, інтересу. Я вже з пів-року мабуть «лежу», і роблю інколи вид що я займаюся домом. І дитиною.

вот и ответы, проблемы были от непонятия куда дальше, и что ждет впереди, поменяли место жительство на спокойное, стало все на свои места+- пришла увернность в завтрашнем дне, вот и тревога ушла...

Вы серьезно? Я дважды осталась на улице, без жилья и работы, с двумя детьми и двумя сумками в руках. И так мне стало спокойно в чужой съемной квартире в 46 лет...я хотела в окно выйти. Куда тревога ушла, если все мысли, что дальше сына вывозить надо и опять переезжать.

ну значит вас не сильно єто тревожит...

Я в шоці. Відвела дитину десь близько 10 в садок. Лягла, і лежу. Вже приблизно через годину забирати - ні душ не прийняла, ні приблала. Все що зробила - посудомойку загрузила і кнопку нажала.

Послухаю.
Я збираюсь йти з нейрогенним сечовим.
Цікаво чи комусь в цьому допоміг психіатр?

Помог невропатолог.... шли со всеми анализами и узи. Но до этого проходили курс у психолога.

Яким препаратом?
Коли почав діяти?
Приймаю ад з 10 жовтня, то тепер ще й вночі встаю