Чоловік з інвалідністю і подорожі

Діабет 2го типу (вже на інсулині), ожиріння, венозна недостатність, нейропатія і т.д. Ходить нормально, але швидко втомлюється, тож маршрути підбираємо під нього, щоб були не великі переходи і щоб можна було відпочити.

Не дуже зрозуміло, при чому тут діабет та інвалідність? Чи це зазначене для того, щоби зайвих питань не було?
Є люди, які не люблять подорожувати. Їх краще залишати вдома і не псувати подорож собі та настрій їм.
У мене подруга з таким домосідом живе вже майже 20 років.
Вона об´їздила пів світу, він вдома, в майстерні.
Обидва щасливі і обожнюють один одного.

Ну такоЭ.
У меня у мужа тоже группа по другому профилю- нет почки. он прошел влк и по результату списан вообще, все. (хотя это 2023, сейчас может и не списали б уже).
так вот мой тупо не любит напрягаться в плане решать. Он начинает бухтеть заранее, когда мы еще не выехали.
Но если выехали, то мы выехали. Машину полирует он, ведет он, складывает в машину гору вот эту - он, ходит в магизин и там смотрит, чего хочет, варит макароны, мажет себе бутеры и кофе делает нам двоим.
То, что я у вас читаю- это трутень обкновенный. Еще и зарабатыватьна семью не может! ему не просто удобно, а очень удобно. и с возрастом мужики ухудшаются. Что вас держит с ним рядом? некому тапочки ему подать?
Нет, ну кардинально я вас не уговариваю решать) но поехать самим вполне можете. пусть обижается, будет обижаться громко и портить отдых- добавьте в блок на время поездки.

Тупо сел на шею же

Вы сравниваете несравнимое. У меня нет двух почек,у мамы диабет. Маме тяжелее функционировать, а тем более ходить, хотя она за любой кипишь, но быстро устает. А у Вашего мужа целая почка есть.

почечной недостаточности бывает три степени. если вы считаете, что нет почки- нет проблемы, это вообще не так. люди с третьей похожи на тени себя, там не справляется почка и получается интоксикация. вообще странно, у вас нет двух почек - вы же должны быть в курсе? А диабет в принципе такая штука, инвалидность по которой дают только по сопутствующим. Может, у вашей мамы уже куча их? я не знаю. И если б у мужа было все так радужно, его бы не списали. Перевожу- денег ушло 0,00 грн на эту процедуру при прохождении ВЛК

Божечки, як важко

А Ви реально пробували?
Ні, не важко, а потребує часу і уваги. Це те, за що люди платять організаторам екскурсій, турагенствам і т.д.
На організацію самостійної подорожі треба перелопатити купу інформації і на місці треба постійно тримати під контролем всі деталі.

вас не те має ’напрягати’, якщо ви плануєте з ним життя, піклуйтесь про як можна повільніше прогресування хвороби
дієту, профілактичні підтримуючи процедури та бади, він має скидати вагу, зручне взуття, він має ходити кожен день, не стояти постійно на роботі,...
це не властивості лише вашого чоловіка, у мене, нажаль, багато саме таких знайомих, і у них весь той перелік, що ви описали

Автор , у меня второй тип ... вполне можно худеть и слезть. сейчас 5-6,без драм, а не культивировать . с 15 кг сбросила..при 65 все показатели в норме

Автор, как человек с 1 группой инвалидности, и у меня мама с диабетом 15 лет, я не вижу любви в Вашей семье. Зачем создавать трудности, чтобы их преодолевать. У меня любящая семья, где меня понимают. И маму тоже все понимают. Здоровым не понять наверное, пока самих не коснется. Для моего мужа главное условие- чтоб я была, чтоб жила. Он первым смог принять ситуацию, и поддержал меня, он всё ещё повторяет, что это наша жизнь, и другой у нас нет. А Вы не принимаете, Вам хочется его исправить. У нас о путешествиях речь вообще не идёт. Он видел меня почти мертвой в реанимации , мне давали несколько часов. И я его видела без пульса в ковид. Вам просто скучно, и Вы сочиняете себе приключения. Имеете право, жизнь одна, но не требуйте много от человека без здоровья.

Я дуже співчуваю Вашому діагнозу. Ніхто б не хотів помінятися місцями з людиною з реальною інвалідністю. Але завжди в цих ситуаціях, співчуваючи людині з інвалідністю, забувають про партнера.
Те, що не може робити хвора людина, ложиться на партнера. Хвора людина не може заробляти багато грошей (пенсія - це сльози, добре, якщо вона покриє ліки) - партнер має закрити це питання.
Ось коли Ви пишете, що мені скучно, мені смішно. Бо я повноцінно працюю, добре заробляю, щоб забезпечити себе, двох дітей і ще наполовину чоловіка. Його заробіток +пенсія не покриє навіть його потреб. Я вирішувала майже всі вопроси з дітьми, тому що...Я не розумію, що заважало батькові брати на себе цю частину, але він її мастерськи злив. Тому навчання і уроки з молодшим дислектиком теж лягло на мене. Об´єм щоденної роботи і навантаження на мою психику зрозуміють тільки батьки ненормотипічних дітей. Мені є з чим порівняти, друга дитина в мене нормотипічна.
Ви ще пам´ятаєте, що мені скучно?
І всі розмови з другою дитиною, яку розривало від емоцій перед вступом до вишу, всі його метання і невпевненність гасилася мною. Ціною моїх нервів.
Ну, я ж здорова сильна партнерка. Це щоб мені не скучно було.
Яка любов в сім´ї, якщо я просто сильна функціональна одиниця. Мій найгірший кошмар - стати немічною і не мати можливості заробити. Але я розумію, що життя жодних гарантій не дає.

Мне правда не нужно сочувствие, я живу счастливее многих людей. Мерятся с Вами не буду, мой муж тоже не особо здоров- ранняя деменция, и у дочки психиатрия. Это кроме мамы с диабетом, и свекрови с онко. Главное, не то, что с нами происходит, а как мы с этим справляемся. День, когда никто не попал в стационар, не случилась катастрофа, и никто не умер, уже счастливый сам по себе. И да, мне тоже никто не выдал ни повара, ни няню, ни банкомат, вместе с инвалидностью, а лекарства дочери выше среднего семейного бюджета. И я тоже работаю.

Ви реально крута!