Вопрос по АД. Грусть

У меня тоже сегодня плохое настроение, тоска и грусть

Може бути повязано. АД це серйозні препарати, що вимагають ретельного графіку прийому та доз.

Теперь страшно представить как сходить с него. Это же ужас будет.

Звідки думки про ветеринара, якщо нема кішки.
Про відсутність доїльного апарату, ті, хто не мають худоби, не думають.

Теперь страшно представить как сходить с него. Это же ужас будет.

Ви начиталися страшилок.
Порушили регульрне дозування, а тепер самі себе накрутили.
Приймайте, як назначив лікар і корегуйте лише з ним.
Все буде добре, не хвилюйтеся

Да, очень тяжело

Теперь страшно представить как сходить с него. Это же ужас будет.

Яка дурість. Скільки ви приймаєте ад по часу? Якщо ви помічаєте симптоми, то він вас ще не вилікував. Це по-перше. АД мають пропрацювати певний період часу, щоб усунути ваші симптоми, подіяти. Я приймала 1,5 роки.
По-другє, коли ви будете сходити з нього, у вас вже на той момент буде зовсім інший стан, а ще лікар припише ’прикриття’ у вигляді ліків, щоб краще з нього зійти. Я зходила з прикриттям тиждень, а пісял без нього повільним зменшенням дози.
По- третє, грусть та печаль буває у всіх, навіть абсолютно здорових людей. Припиніть надумувати, йдіть займіться фізичною працею- це допомагає найкраще.

4 раз подучилась рецепт. Значит 10 месяц пошёл.

Ви в кого лікуєтеся? Невролог чи психіатр.

Прочитала уважніше ваш пост - что не смогу оплатить ветеринара кошке (кошки нет). Тобто, у вас немає кота, а ви думаєте як оплатити ветеринара?

Настійно раджу звернутися до психіатра, можливо вам потрібні зовсім інші ліки

Психиатр.

Тоді продовжуйте далі, не відступайте від дозування.
А поміж тим, вже за 10 місяців вже мало би подіяти. Проконсультуйтеся з лікарем на рахунок зміни препарату або з іншим лікарем. Розумію, що у всіх людей по-різному відбувається, мені абсолютно полегшало за 3 місяці, але 10 місяців прийому і такий стан, дивно.
Ви собі якось допомагаєте, окрім АД? Розумієте, тільки на них сподіватися марно. Людина має допомагати собі одужати всіма можливими засобами, а не тільки прийняти таблетку, лягти та чекати приходу щастя.
В мене була клінічна депресія з усіма симптомами. Але, як тільки за місяць з початку прийому ад, я почала відчувати навіть невелике полегшення, то я відразу почала собі допомагати одужати. Перше, через не можу стала доглядати за собою, дотримуватися режиму дня, менше лежати. Далі стала наводити порядки в квартирі, бо дуже запустила весь побут. Кожного дня знаходила собі достатню фізичну активність просто для того, щоб в голову не лізли думки.
Зараз я вже з лютого місяця не приймаю АД, але потреба в фізичній праці лишилася. Чим більше ми рухаємося, тим краще самопочуття, в тому числі і психічне.
Все буде добре, але подумайте над моїми словами. Треба перестати себе жаліти та прислуховуватися до себе.

А мені сьогодні в метро хлопець місцем поступився. Це вперше. Теж настрій не підняло, старію((

Да, я понимаю о чем вы. О необходимости помогать себе знаю. Из того что пытаюсь сама делать - так это не так остро реагировать на вещи которые раньше бесили, где-то уступать. Где-то стараться по-другому смотреть на чужие поступки. Но иногда все равно проступает тревожность.

Ні, ви не зрозуміли. Ви знов про відчуття. Я питаю - фізична праця або навантаження є в вашому житті? Це дуже важливо. Сприйяє виробленню потрібних гормонів. Саме достатній спорт або господарські справи. Є щоденне відчуття фізичної втоми, не душевної? Так от, має бути. І голові буде набагато ясніше

Я делаю зарядку утром, но нет. Того, что вы имеете в виду, нет.

Почитайте про це. В інеті багато інформації про важливість саме наявності фізичних навантажень і про їх вплив на психічне здоровя. Це памятаєте, як раніше в давнину було?) Крестьянка здорова, а в баришні ’меланхолія’, модний діагноз. Яскраве порівняння працюючої та непрацюючої жінки. Якби я сама не пройшла цей шлях та не врятувалася фізичною працею, я б не писала такого. В жодному разу не заперечую існування психозів та депресій, тим більше сама лікувалася, але про фізичну працю кажу як про лікування.
Встаньте і приберіть в квартирі прямо зараз - хоча б пару кімнат ретельно і побачите як вивітряться тривожні думки)) Ви знаєте, я за цей рік настільки привчила себе, що навіть почала працювати в клінінгу - прибирання мене дуже заспокоює та налаштовує позитивно. Прямо на очах бачу результат щоразу...Здоровя Вам!