Невгамовна• 31 октября 2025
Вас била воспитательница в садике?
По попе например за то, что вела себя не так как ей хотелось?
показать весь текст
35
0
Я не помню. В кожного з нас є обіди.
Дівчат не бив, за вуха тягав.
А от хлопці вигрібали. Він закривав двері на замок і ремінь знімав. Залізною лінійкою по рукам бив.
Але крики безкінечні, що він аж багрового кольору ставав, точно дійшли до кожного.
Але ми тоді його любили, як всі діти. Наівні. В 6 класі у нас пішов класний керівник і він взяв нас знову, так як був вже вчителем малювання.
Ми вже старші були і більше розуміли, що він неадекватний.
В 8 класі нас забрали у нього. Він зібрав клас і спитав чи хочемо ми, щоб залишився він класним керівнтком і чи варто йоиу за нас боротись.
Ніхто не підняв руку. І він з обідою вийшов.
Та ми завжди помагали йому хто чим міг вже після школи. У нього мкладне життя. Бомжує кажуть в каптьорках зараз. Все пропив. Був в АТО.
Тотальна бідність переслідувала його все життя
Дівчат не бив, за вуха тягав.
А от хлопці вигрібали. Він закривав двері на замок і ремінь знімав. Залізною лінійкою по рукам бив.
Але крики безкінечні, що він аж багрового кольору ставав, точно дійшли до кожного.
Але ми тоді його любили, як всі діти. Наівні. В 6 класі у нас пішов класний керівник і він взяв нас знову, так як був вже вчителем малювання.
Ми вже старші були і більше розуміли, що він неадекватний.
В 8 класі нас забрали у нього. Він зібрав клас і спитав чи хочемо ми, щоб залишився він класним керівнтком і чи варто йоиу за нас боротись.
Ніхто не підняв руку. І він з обідою вийшов.
Та ми завжди помагали йому хто чим міг вже після школи. У нього мкладне життя. Бомжує кажуть в каптьорках зараз. Все пропив. Був в АТО.
Тотальна бідність переслідувала його все життя
2
Я розказала і якось аж легше.
Зате ми були дружними і жаліли один одного. Не ябіднічали, щоб він не сердився.
Із хорошого. Ми багато малювали і він люьив нас возити по Києву. Цілий день могли кататись електричками, автобусами. Голодні, змерзли, але всі боялись пожалітись йому, щоб не злить.
Як він хворів, батьки грузили нам торбу їжі, варення, яйця, хліб. І ми носили йому по черзі баиьки купували йому одяг на свята. У нього за лушею нічого не було. Знімав кімнату в селі. Зарплати в 90х... він був злий на це життя. А ми такі зручні, щоб на нас зігнати все зло
Зате ми були дружними і жаліли один одного. Не ябіднічали, щоб він не сердився.
Із хорошого. Ми багато малювали і він люьив нас возити по Києву. Цілий день могли кататись електричками, автобусами. Голодні, змерзли, але всі боялись пожалітись йому, щоб не злить.
Як він хворів, батьки грузили нам торбу їжі, варення, яйця, хліб. І ми носили йому по черзі баиьки купували йому одяг на свята. У нього за лушею нічого не було. Знімав кімнату в селі. Зарплати в 90х... він був злий на це життя. А ми такі зручні, щоб на нас зігнати все зло
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу