У вас были психологические травмы от родителей? Получилось внутренне «исцелить»?

Не получилось
Травмы продолжаются
Мама критикует, мне 40 лет

🤣покажите мне того, у кого их нет. У кого-то большие, у кого-то очень большие, у кого то не критичные. Да, мне удалось подлататься с помощью полного прекращения связи. Столько осознаний открылось, что не объяснить даже. Это только прожить нужно лично

Нет,увы(( крайне низкая самооценка всю жизнь

И у меня вопрос: Могут ли родители изменить ситуацию и помочь уже повзрослевшему ребенку справиться с травмой из детства? Если родители признали свою неправоту, если поддерживают ребенка сейчас

Капец(
Я стараюсь сейчас внутри исцелить это все… мои личные/телесные границы настолько ужасно нарушались, что я сейчас до сих пор отпустить не могу… обида и тд на это ест меня до сих пор. Хотя понимаю, что возможно это делалось неосознанно , но след оставило ужасный.

Ні,це мабуть буде завжди
Просто старайтесь в це не вникати взагалі,важко.Але все з часом

насколько я понимаю, психология направлена не на исцеление, а на снижение значимости тех событий. то есть да, вам не повезло с родителями, но это не должно иметь решающего влияния на вашу сегодняшнюю жизнь

Віддалитися, жити окремо й подалі, меньше спілкуватися і буде зцілення.

Живу окремо, але маму люблю, багато хорошого вона мені теж дала. Але є речі які важко пробачити. Тому конфлікт такий всередині …

Вам повезло, хоч щось хороше дала. В мене тільки моралі, нотації, крики скандали, лежача вже 6 років, я за нею горшки виношу,годую, лікую, і далі сама погана. Поздоровлення з днем народження обмежилося сухим *Вітаю*, ні обійняти, ні поцілувати...

Треба дорослішати і брати відповідальність за своє щастя. Травми є в усіх, бо всі ми люди, не ідеальні, не роботи, але все ж таки треба працювати над цим, налагоджувати своє життя, вміти захищати себе, відпускати образи, бо це не Ваше, а тієї людини. Мені допомагають тренінги, книги, усвідомленість, що Я - Творець свого Життя ❤️

Вот интересно, а Ваши дети счастливы? Думаю и у следующего поколения всегда будут претензии. Мне вот сын 25 лет сказал, что сильная травма у него была что не купила пенку для ванной с человеком пауком, как бы он уже понимает что это фигня, но до сих пор у него обида или что, раз оно у него в памяти. Оказывается, что он так мечтал о ней. Притом что дети росли не в нищете, игрушки конечно же покупали практически все, что хотели.

Травми мої особисті залишаються зі мною. Батьки рано розлучились. Не спілкуються зовсім між собою вони. Кожен окремо намагався жити своє життя. В мене комплекс самотності та того, що це я винна, в усьому винна я. Але мені і 3-х років не було. Зла не тримаю. Пробую сама знайти шлях до зцілення, часто шукаю інфо сама, зараз через gpt чат. На батьків зла не тримаю, бо дуже схоже на те, що вони обидва травмовані, обидва обділені увагою своїх батьків колись, ну або просто такі люди, з дитинства відчуваю, що я для них народилась вже дорослою. Словом, автор, не користуюсь послугами психолога. Були неприємні випадки, коли психологи брали гроші, і великі гроші, ставало ще гірше, ніж було. Тому в мене недовіра, боюсь відкриватися чужій людині, заздалегідь знаючи, що можуть обманути. Якщо ж є хороший перевірений фахівець, чому ні. Я ж таких не зустрічала. А експериментувати дуже дорого, нема стільки вільних коштів. Мій шлях самопізнання та медитація.

К сожалению не излечила пока

Вас хоч привітали))) моя сказала - а с сем тебя поздравлять, это я мучалась( а ты мне, типа жизнь угробила)
Лечение меньше общения, меньше проблем

Мені здається, що можуть.

А ви зараз можете купити та вибачитися? Може, допоможе?

Моєму теж 25, все мені згадує, як я йому один раз по дупі ременем дала. Але ми в гарних відносинах, я зробила все, щоб він не мав таке життя як я. Живе окремо, деколи мені допомагає, деколи я йому, спілкуємось кожного дня, не сваримося взагалі.

Я решила мстить им.
Делать тоже что и они мне. Поступаю с ними так же, и вы знаете реально попустило после этого

А можете навести приклади?

Блин, улыбнуло))

Це все від недостачі любові. Ваші батьки були травмовані від дефіциту любові, передали це Вам, тепер Ви травмовані. Треба вчитися зцілювати саму себе, щоб не передавати це далі і нарешті заспокоїтися, почати жити щасливо

Ну єто не травма - а неприятное воспоминание.
Травма - это если б он например расставался с девушками, если они не покупают ему пенки для бритья, как-то так себе это представляю.

Нет мне кажется это не так работает, это формирование определённых механизмов в детстве.
Например чтоб меня любили люди - надо заслужить, стараться, - это может исправить только работа с психологом.

Мы с ним это уже оговорили, вот он помнит, но и как бы уже понимает, что это ерунда, но в детстве у него была такая обида, если бы он мне тогда сказал, что это его прямо мечта, то конечно же купила бы. У него много чего было в мечтах и всегда ему старались подарить на праздники как сюрприз. А про пенку и не знала.

З батьком не спілкуюсь багато років, він алкоголік який спився. Мама в мене гіперопікаюча, настільки це було сильно, що я навіть перестала колись відчувати що моє тіло належить мені. І в дорослому віці це дуже заважає, навіть відраза до дітонародження і тд. А ще 16 років життя з батьком алкашем, де я сама намагалась себе захистити, захистити маму.

Можливо одиниці і адекватні. Але основна маса батьків, які в поганих відносинах з дітьми, ніколи не визнають, що вони неправі.

С появлением детей стала немного по другому на это смотреть. Сейчас опишу через аналогию, надеюсь никого не стригеррит.
Представим что мама закармливала меня в детстве, я стала толстой и от этого у меня болят колени. Фокусируюсь не на том - ах как же простить маму, почему она так поступала. А на том что у меня лишний вес, значит надо правильно питаться и заниматься спортом, тогда колени перестанут болеть.

Ви повинні вирішити сама для себе, як хочете жити - в стані жертви чи вільної людини? Якщо вільної, то почати рухатися до себе, обирати себе в першу чергу, поважати, любити, піклуватися, берегти, закрити сторінку минулого негативного досвіду і відкрити нову

И что они вам делали такого? Может вы просто излишне чувствительная или были проблемным непослушным ребенком? Бывает и такое.