долой_лама• 08 ноября в 20:33
Вчуся жити. Але дуже повільно. Порадьте щось будь ласка.
Мені 37 і я вчуся жити , бути незалежної від тяжких проповідей мами, що мій чоловік неповноцінних, я не така і таке інше. Живу сама з дітьми на великій відстані від батьків. По трохи починаю розуміти, що я людина, що все, що на мене вішали в минулому неправда. Що я повноцінна, сильна. Але важко без підтримки. Що Вам допомогло пришвидшити зцілення?
показать весь текст
16
1
1
62
0
Мені допомогло лише припинити спілкування із батьками і позбутися цієї регулярної дози токсицизма.
Виявляється, в мене є і свої власні думки та бажання, і я самостійно можу приймати рішення, і все стабільно і комфортно.
В сорок дійшла нарешті до психолога і після цього все нарешті стало на свої місця. З батьками після 5річного розриву знову спілкуємося, але вже на моїх умовах і правилах.
Виявляється, в мене є і свої власні думки та бажання, і я самостійно можу приймати рішення, і все стабільно і комфортно.
В сорок дійшла нарешті до психолога і після цього все нарешті стало на свої місця. З батьками після 5річного розриву знову спілкуємося, але вже на моїх умовах і правилах.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу