Ворую вкусняшки• 06 декабря в 16:32
Чи є в когось такий досвід, що запеклий квартирний чоловік (29 років), одружені
недавно змінив свою думку, і з часом захотів переїхати в село недалеко від міста, хоча навичок поки не дуже та й бажання також? чи це вже діагноз і потрібно змиритись? всім дякую, хто поділиться досвідом та історіями з життя
20
1
все у вас нормально. вы хотите тишины и покоя . иметь домик с участком- залог продовольственной безопасности. это мировая тенденция.
3
3
Так часто думають люди, що не мали досвіду дачі або рідних в селі. Романтизують обставини. Думають, як в фільмах буде.
13
З чого б це, я виросла приватному будинку, в маленькому пгт в 90 у нас туалет був на вулиці і колодязь, зараз живу в квартирі і придивляюсь собі сучасний квартиру в 30 км зоні Києва, в чому романтика? 
Багато моїх подруг мають квартири і заміськи будинки багато років, абсолютно не бачу проблем, окрім бажань 
Багато моїх подруг мають квартири і заміськи будинки багато років, абсолютно не бачу проблем, окрім бажань
проработайте формулировку мыслей, у вас с этим печалька, особенно заглавие топика... мало кто понял, о чем вы спрашиваете
2
Маловероятно, хоть в жизни всё бывает. Жизнь в селе для совсем бедных или людей с доходом выше среднего и ещё выше (хороший современный дом, 2 машины, человек, который ухаживает за участком, клининг, помыть окна итд).
3
Мій чоловік до 30р казав, що ніколи в житті не буде ні дачі, ні села. Бо його все дитинство кожні вихідні тягали ’на дачу’: садити, полоти, поливати. Ніколи не було ніякого відпочинку. Я його запевняла, що у нас так не буде. У нас буде газон і шашлики).
Через 10р я його вже торможу, бо оці городи /гектари мені не потрібні. А йому усе мало. Треба 200 кущів помідорів! Бо воно ж усе різне. Хочу в зелені, і жовті, і рожеві, і великі, і маленькі. Аааааа. Перец, капуста, огірки,морква, буряк, кабачки, гарбузи, сонях, цибуля тощо. Ото все ділянками! Бо так само купа ж сортів. Усе хочу. Про картоплю мовчу.
Благо, то все у нас автоматизоване. Але все рівно треба догляд.
Та просто газон покосити займає купу часу. А ще ж дерева, кущі, озеро.
Через 10р я його вже торможу, бо оці городи /гектари мені не потрібні. А йому усе мало. Треба 200 кущів помідорів! Бо воно ж усе різне. Хочу в зелені, і жовті, і рожеві, і великі, і маленькі. Аааааа. Перец, капуста, огірки,морква, буряк, кабачки, гарбузи, сонях, цибуля тощо. Ото все ділянками! Бо так само купа ж сортів. Усе хочу. Про картоплю мовчу.
Благо, то все у нас автоматизоване. Але все рівно треба догляд.
Та просто газон покосити займає купу часу. А ще ж дерева, кущі, озеро.
не мій випадок, виросла в селі, що постійно купа роботи кожен божий день в курсі, а в квартирі мені якось затісно чи що....не можу звикнути
А варіант самій їздити на дачу, без чоловіка, не розглядали? Може згодом і він зацікавиться, коли зрозуміє, що можна не впахувати, бо треба, а насолоджуватись.
1
Приватний будинок та земля довкола нього це ваша територія. І це дає якесь відчуття сталості. Звичайно що це і багато роботи і фінансових вкладень, але моральна складова, особисто для мене, дуже суттєва. Я живу в приватному будинку, то мінусів для мене немає.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу