Срочно. Путевка для ребенка от Министерства.

да, 2 класс

Якщо путівки від мін здоров´я, то так, ви привозите дитину в санаторій і залишаєте. Ідите своїм ходом, будуть чи ні білети - ваші проблеми. Можна і своїм авто. Оплачується путівка саме в санаторій, а не трансфер. Діти заїжджають в різні дати і з різних міст, то організованої групи не буде.
Зазвичай, якщо у них будуть вільні місця і в корпусі без дітей, вам дадуть номер на пару днів. Суму за номер видумуть від балди. Один раз сказали 500/доба, інший раз безоплатно.
Харчування не просто жахливе. Його навіть діти-сироти не їдять. Готуйте картку юніора і залишати пару тис наліком, буде на підножних харчах.
В багатьох санаторіях зараз вивезені дитячі будинки з бойових, або близько до ЛБЗ, і дітей по путівках від МОЗ селять разом. А там вже як потоваришують. Ще також є діти з ’’будинків сімейного типу’’.
Ще знаю в санаторії в Яремче (під буковеллю) працівники дітям з Харківської області заяви, що вони - діти - винні у війні.

блин, еще и с питанием так плохо. у ребенка узкое меню. многое не может есть вообще. я думала варить и ему приность.

В санаторії, де була моя дитина, давали рибу тричі на день. І це не запечена форель.
На сніданок - пустий суп і поруч в піалці вивалена консерва сардини в маслі. На обід борщ, в якому плавають шкурки риби, мабуть, цю ж сардину вкинули потім в борщ. На вечерю взагалі топчик: нечищений оселедець з сірою пюрешкою і молочна вівсяна каша. Добре, що всі з мозгами і їли тільки кашу. Навіть сироти. Раз на тиждень може пощастить і буде сосиска третього сорту. Один раз за місяць на Великдень дали кусюнчик якогось м´яса.
В цілому в меню є ще варений буряк, вінігрет, сірий омлет іноді, каші, картопляна пюрешечка.
Я, до речі, перший раз в житті побачила макаронну запіканку - це макарони зварені у один цілісний комок, викладений на протівень і нарізаний на шматки. Їх треба брати руками, бо це як полудник і тарілок і вилок до цієї страви не дають. І цей кусень злипшихся макаронів тримається купи.
Води питної немає, на кухні воду не кип´ятять і не наливають. Хочеш пити - з крана. Якщо батьки подбали про дитину, то залишили гроші і вона купує собі воду.
Чай там також - виполосканий заварник.
Тому моя їхала зі своїм чайником, великою чашкою, чаєм. Воду ходила купувати баклашками і заварювала собі сама і чай, і мівіну у свої чашці (посуд з кухні не дають). Ну і я висилала їй або гроші на картку, або ящик кабаносиків. У неї в палаті були нормальні дівчата і не одбирали. Тим паче вона ділилась з ними чайником і потоваришувала з однією 17-річною сиротою, нормальна дівчина - віруюча, але ні себе, ні друзів в обіду не дасть. Я тій дівчині потім парфуми купила подарувала.

В санаторії, де була моя дитина, давали рибу тричі на день. І це не запечена форель.
На сніданок - пустий суп і поруч в піалці вивалена консерва сардини в маслі. На обід борщ, в якому плавають шкурки риби, мабуть, цю ж сардину вкинули потім в борщ. На вечерю взагалі топчик: нечищений оселедець з сірою пюрешкою і молочна вівсяна каша. Добре, що всі з мозгами і їли тільки кашу. Навіть сироти. Раз на тиждень може пощастить і буде сосиска третього сорту. Один раз за місяць на Великдень дали кусюнчик якогось м´яса.
В цілому в меню є ще варений буряк, вінігрет, сірий омлет іноді, каші, картопляна пюрешечка.
Я, до речі, перший раз в житті побачила макаронну запіканку - це макарони зварені у один цілісний комок, викладений на протівень і нарізаний на шматки. Їх треба брати руками, бо це як полудник і тарілок і вилок до цієї страви не дають. І цей кусень злипшихся макаронів тримається купи.
Води питної немає, на кухні воду не кип´ятять і не наливають. Хочеш пити - з крана. Якщо батьки подбали про дитину, то залишили гроші і вона купує собі воду.
Чай там також - виполосканий заварник.
Тому моя їхала зі своїм чайником, великою чашкою, чаєм. Воду ходила купувати баклашками і заварювала собі сама і чай, і мівіну у свої чашці (посуд з кухні не дають). Ну і я висилала їй або гроші на картку, або ящик кабаносиків. У неї в палаті були нормальні дівчата і не одбирали. Тим паче вона ділилась з ними чайником і потоваришувала з однією 17-річною сиротою, нормальна дівчина - віруюча, але ні себе, ні друзів в обіду не дасть. Я тій дівчині потім парфуми купила подарувала.

это какой то капец, это просто издевательство над теми детьми, я реально читаю и плачу.
ПОЧЕМУ ТАК?

Напевно система така.
Батькам не подобається? - чемодан вокзал додомсю.
За сиріт взагалі мовчу.
Я була в шоці перші дні, як вони виходять з повними охапками хліба. Вони бігають і збирають по столах його. Потім мені розказали, що це у них - валюта. В цілому, якщо ти не їси, вони підходять просять забрати щось нормальне типу тієї ж сосиски, або яблуко, або кашу.

Якось не дуже відпочинок

Так це не міністерство, а органи місцевого самоврядування. Я б на вашому місці погодилася, а потім би зясовувала умови. В крайньому випадку відмовитеся. Такі путівки до війни були безкоштовні.