Хропочка з гривкою• 30 декабря 2025
Як же я хочу додому, коли закінчиться ця війна
Як я хочу жити в своєму домі, в мирній країні.
Боже, ну за що нам це все?
Скільки воно ще буде тривати?
І не пишіть мені : вертайтесь.
В мене страшні панічні атаки від одеієї думки про обстріли, я пару днів відходжу. В когось може не так, в мене так.
Кінця краю не видно.
Боже, ну за що нам це все?
Скільки воно ще буде тривати?
І не пишіть мені : вертайтесь.
В мене страшні панічні атаки від одеієї думки про обстріли, я пару днів відходжу. В когось може не так, в мене так.
Кінця краю не видно.
показать весь текст
23
9
6
2
1
45
0
Куди ж без вас
Ніхто і нікому в цьому світі не гарантував стабільне, щасливе і безтурботне життя. Ви не перша і не остання, кому на долю випали випробування війною (судячи по всьому не такі і важкі: ціле житло і живі рідні). Ви зробили вибір знаходитись у безпечному місці, то адаптуєтесь до тих реалій і приймайте негативні моменти життя за кордоном. Жалієтесь людям в Україні, які сидять під обстрілами і без світла, що не можете в ’Сільпо’ піти.... Ще змогла б зрозуміти вас в перші тижні війни, коли все було не зрозуміло і не звично, а так це якась інфантильна позиція.
3
Для меня непонятно- зачем беженцы, уехавшие за пределы Украины регулярно стонут, как им тяжело?
Автор, что Вам это дает?
Автор, что Вам это дает?
4
Лечите нервы и не нойте нам,кто тут остался на родине и живёт. А не за границей сидите и страдаете как вам плохо
4
Ну так им тяжело там. Вы что...всей Украиной им должны почувствовать. Мы же тут на прогулке в весеннем лесу
1
Я не хочу обесценивать их чувства и , как человек, который в начале войны уехала с ребенком на 2 месяца из страны, все равно- не понимаю.
Я понимаю, что тяжело быть чужим в другой стране, но главное в наличии- отсутствие войны.
Нахрена нести свои страдания жителям Украины- хз
Я понимаю, что тяжело быть чужим в другой стране, но главное в наличии- отсутствие войны.
Нахрена нести свои страдания жителям Украины- хз
4
Автор, я тимчасово теж за кордоном
ВИПЛАТИ НЕ ОТРИМУЮ!!!!
Виїхала з донькою
Теж накрило раз було так, що я злякалася
А потім я подумала, що безпека це ілюзія. Це моя думка! Ніхто не обіцяв мені, що моє життя буде якимсь спокійним чи щасливим чи безпечним. Ти просто є в цьому Світі і створюєш собі те, що ти можеш/хочеш. Я не змогла психологічно сидіти в темряві, був вибір і я його зробила -виїхала. В Австрії я не змогла сидіти не знаючи мови-вчу. Тобто думати про майбутнє в якому тебе може НЕ БУТИ це крінж))) Видихніть та займіть себе чимось
ВИПЛАТИ НЕ ОТРИМУЮ!!!!
Виїхала з донькою
Теж накрило раз було так, що я злякалася
А потім я подумала, що безпека це ілюзія. Це моя думка! Ніхто не обіцяв мені, що моє життя буде якимсь спокійним чи щасливим чи безпечним. Ти просто є в цьому Світі і створюєш собі те, що ти можеш/хочеш. Я не змогла психологічно сидіти в темряві, був вибір і я його зробила -виїхала. В Австрії я не змогла сидіти не знаючи мови-вчу. Тобто думати про майбутнє в якому тебе може НЕ БУТИ це крінж))) Видихніть та займіть себе чимось
Ну чому ж одразу обезцінюють? Є різні грані.
100 % гарантії безпеки немає ніде,але, на мою думку, в Україні є міста і місця, де можна жити спокійно. І, якщо є бажання, то можна повернутись і не плакати.
Інша справа, що з роботою не скрізь добре і ціни на оренду захмарні. А там, де є робота, летить сильно. Тому багато жінок обрали спокійний сон і фінансову підтримку в інших країнах. Хоч, безумовно, у чужій стороні складно морально. Ти чужий, все чуже.
Але це вибір кожного. Кожен міг як виїхати, так і залишитись. Я теж дуже сумую за своїм містом хоч і не виїздила за кордон. І, якби не тривога за здоров´я дітей, то мабуть слухала б вибухи щодня, але була б вдома.
100 % гарантії безпеки немає ніде,але, на мою думку, в Україні є міста і місця, де можна жити спокійно. І, якщо є бажання, то можна повернутись і не плакати.
Інша справа, що з роботою не скрізь добре і ціни на оренду захмарні. А там, де є робота, летить сильно. Тому багато жінок обрали спокійний сон і фінансову підтримку в інших країнах. Хоч, безумовно, у чужій стороні складно морально. Ти чужий, все чуже.
Але це вибір кожного. Кожен міг як виїхати, так і залишитись. Я теж дуже сумую за своїм містом хоч і не виїздила за кордон. І, якби не тривога за здоров´я дітей, то мабуть слухала б вибухи щодня, але була б вдома.
Постраждали від війни всі, і ті, що виїхали, і ті, що не виїхали. І нити мають право всі українці. Просто кожен платить свою ціну. У цієї закордонної ´безпеки´ теж своя ціна.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу