Мочалкин блюз• 31 января в 22:45
У кого діти в психо-неврологічному інтернаті? Київ або інші області України
Ось і я вже не маю сил, ось і в мене настав той час, коли не можу підводитись з ліжка. Депресія, сльози. Дитині буде 16 років. Не розмовляє, спроби ходити до спецшколи , численні відмови педагогів. Пізня вагітність, старородяща мама. Така моя історія. Вже і самій треба до лікаря, але для сина ходити зі мною неможливо важко і залишати самого небезпечно. В грудні думала як викликаю собі швидку, що з ним буде? Треба думати про інтернат. Допоможіть порадами, як підготувати людину, яка назавжди з інтелектом малюка до життя без мами. Де в Києві чи поруч є заклади, які умови. З досвіду, не страшилки. Я сама їх собі придумую і так.
показать весь текст
20
1
40
0
Девочка выше написала что женщина оформила сына и сама пошла работать, так спокойнее и под присмотром в безопасности и адаптация.
Я не хочу в больницу. Тема о том, что нужно адаптировать больного ребенка пока я ещё могу проведывать, доплачивать.
1
Меня ещё подкосила история рассказали про женщину в селе, ей за 70 а дочке за 40, тоже с интеллектуальными нарушениями. Случился инсульт , забрали в больницу, наняли женщин посмотреть, но через пару дней все отказываются, уже сколько нянек было, а эта дочь не понимает ни гигиену ни чужих не боится, двери открыты, холодно, всех в дом пускает. похоже как и мой ребенок. И всю жизнь жалели эту девочку, необучаемой считали, никуда не отдавали, кто ж ее там помоет.так и я . У женщин хоть в отделениях мужиков нет.
4
Мені не страшно ні обстріли ні вибухи. Я навіть коли з сином десь вдвох, то думаю, що разом би в одну хвилину ідеальний варіант закінчення цих страждань. Але можливо ця скутість дихання від стресу, який постійно з ним. Тривало тиждень, поверхневе дихання, приходилось тільки позіхнути щоб гарно вдихнути.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу