Мстящий за Зайца• вчера в 20:51
Парадокс Повернення. Чому люди їдуть з безпеки в небезпеку.
Парадокс Повернення. Чому люди їдуть з безпеки в небезпеку.
Останнім часом мене часто запитують (іноді з подивом, іноді з осудом): "чому вони повертаються? В Європі допомога, безпека, тиша. А вони тягнуть дітей назад під сирени. Вони що, безвідповідальні?".
На перший погляд, це виглядає нелогічно. Інстинкт самозбереження мав би кричати: "стій там, де не стріляють!". Але людська психіка — складніша за інстинкти. Як психолог я бачу, що за цим "нелогічним" рішенням часто стоїть вибір між двома видами страху.
Звісно, у кожного своя історія. Хтось повертається через кохання, хтось через роботу, хтось просто не зміг адаптуватися. Але є один потужний психологічний механізм, який пояснює цей феномен для багатьох.
Це вибір між фізичною небезпекою і соціальною смертю.
Що таке соціальна смерть? Для нашого мозку бути "вигнаним зі зграї" або втратити свій статус — це майже такий самий стрес, як фізична загроза.
В Україні: ти — Крістіна, головний бухгалтер, шанована людина, у тебе є друзі, дім, звична кава і перукар. Ти "своя". Але тут літають ракети.
В еміграції: ти часто стаєш "ніким"((. Твій диплом не визнають, твоя мова недосконала, ти працюєш на складі або прибираєш, щоб вижити. Ти втрачаєш своє соціальне "Я". Для багатьох жінок біль від втрати себе і свого статусу виявляється нестерпнішим, ніж страх обстрілів. І це я вже мовчу за оренду житла, ксенофобію і самотність.
Передбачувана небезпека vs непердюачувана небезпека. Психіка любить контроль.
Вдома війна, але ти знаєш правила: лунає тривога — йдеш у коридор. Ти розумієш мову, менталітет, ти знаєш, як працює "Нова Пошта" і лікарня. Це зрозумілий стрес.
За кордоном — все чуже. Ти не знаєш, як записати дитину до лікаря, як сплатити податок, як орендувати житло. Ця тотальна невідомість і безпорадність (стан дитини) виснажує нервову систему сильніше, ніж конкретний ворог вдома.
Цінності вищі за безпеку. Піраміда Маслоу під час війни перевернулася. Для багатьох потреба в приналежності (бути зі своїм чоловіком, своїми батьками, своїм народом) переважила потребу в безпеці. Люди повертаються не тому, що їм байдуже на життя. А тому, що життя окремо від сім´ї для них втрачає сенс.
ВИСНОВОК: Ті, хто повертається — не "божевільні". І не "безвідповідальні". Вони просто зробили свій вибір: їм легше витримувати тривогу від сирен, будучи Вдома і Кимось, ніж витримувати депресію від безпеки, будучи на Чужині і Ніким.
Це не добре і не погано. Це просто різні стратегії виживання психіки. І ми маємо поважати вибір кожного: і тих, хто рятує дітей там, і тих, хто рятує свою душу тут.
@Ірина Коваль
Останнім часом мене часто запитують (іноді з подивом, іноді з осудом): "чому вони повертаються? В Європі допомога, безпека, тиша. А вони тягнуть дітей назад під сирени. Вони що, безвідповідальні?".
На перший погляд, це виглядає нелогічно. Інстинкт самозбереження мав би кричати: "стій там, де не стріляють!". Але людська психіка — складніша за інстинкти. Як психолог я бачу, що за цим "нелогічним" рішенням часто стоїть вибір між двома видами страху.
Звісно, у кожного своя історія. Хтось повертається через кохання, хтось через роботу, хтось просто не зміг адаптуватися. Але є один потужний психологічний механізм, який пояснює цей феномен для багатьох.
Це вибір між фізичною небезпекою і соціальною смертю.
Що таке соціальна смерть? Для нашого мозку бути "вигнаним зі зграї" або втратити свій статус — це майже такий самий стрес, як фізична загроза.
В Україні: ти — Крістіна, головний бухгалтер, шанована людина, у тебе є друзі, дім, звична кава і перукар. Ти "своя". Але тут літають ракети.
В еміграції: ти часто стаєш "ніким"((. Твій диплом не визнають, твоя мова недосконала, ти працюєш на складі або прибираєш, щоб вижити. Ти втрачаєш своє соціальне "Я". Для багатьох жінок біль від втрати себе і свого статусу виявляється нестерпнішим, ніж страх обстрілів. І це я вже мовчу за оренду житла, ксенофобію і самотність.
Передбачувана небезпека vs непердюачувана небезпека. Психіка любить контроль.
Вдома війна, але ти знаєш правила: лунає тривога — йдеш у коридор. Ти розумієш мову, менталітет, ти знаєш, як працює "Нова Пошта" і лікарня. Це зрозумілий стрес.
За кордоном — все чуже. Ти не знаєш, як записати дитину до лікаря, як сплатити податок, як орендувати житло. Ця тотальна невідомість і безпорадність (стан дитини) виснажує нервову систему сильніше, ніж конкретний ворог вдома.
Цінності вищі за безпеку. Піраміда Маслоу під час війни перевернулася. Для багатьох потреба в приналежності (бути зі своїм чоловіком, своїми батьками, своїм народом) переважила потребу в безпеці. Люди повертаються не тому, що їм байдуже на життя. А тому, що життя окремо від сім´ї для них втрачає сенс.
ВИСНОВОК: Ті, хто повертається — не "божевільні". І не "безвідповідальні". Вони просто зробили свій вибір: їм легше витримувати тривогу від сирен, будучи Вдома і Кимось, ніж витримувати депресію від безпеки, будучи на Чужині і Ніким.
Це не добре і не погано. Це просто різні стратегії виживання психіки. І ми маємо поважати вибір кожного: і тих, хто рятує дітей там, і тих, хто рятує свою душу тут.
@Ірина Коваль
показать весь текст
23
8
6
2
66
6
Ну да, наивные в это верят
Это из той же категории, что - после инаугурации Трампа он закончит войну в течение трех дней
Это из той же категории, что - после инаугурации Трампа он закончит войну в течение трех дней
3
Я согласна с психологом. Я из тех, кто вернулся. Там я была в глубокой депрессии, рыдала целыми днями, мой ребенок не понимал, что происходит с мамой, а мама выла в подушку ночами и губы до крови кусала, чтоб она не слышала только. Да, тот же 23й год и 25й в сравнение не идет, что происходит дома, но мне совершенно не хочется никуда интегрироваться, ни к чему адаптироваться, и ни к чему привыкать там, за бугром.
Я там, где я должна быть.
Я там, где я должна быть.
5
4
3
А чего это вы сначала имя написали а потом исправили? Ошиблись немного:))
И раз уж вы на оскорбления перешли я больше вести диалог не желаю. Нет смысла.
И раз уж вы на оскорбления перешли я больше вести диалог не желаю. Нет смысла.
А что тут думать, он выгоден абсолютно всем сторонам без исключения. Уберут, когда не будет надобности продолжать
4
Т9, а не я. А де тут образи? Логіку включіть. Перед виборами за декілька днів йшов фільм, потім він у кандидатах, із всіх, обирають його. Це було звичайне шоу, нікуди він не дінеться поки він потрібен
4
2
1
Те сказать человеку что у него нет мозга это для вас норма? Ну ок. Общайтесь с себе подобными. Кстати, судя по ответам как раз вы свой голос за него и отдали, а теперь спихиваете на вселенский заговор.
А потужний лідор сам особисто стоїть на варті спокою? Чи може все ж таки звичайні вчорашні роботяги тримають фронт?
3
С чего бы ему хотеть уйти из ситуации где он король всея Украины? Вы действительно не видите что наше государство стало тоталитарным и управляется одним человеком?
2
1
Мне всеравно на социализацию. Меня больше волнует моя зона комфорта, уровень жизни который у меня дома, свое жилье. Поэтому все это время я была дома. Уехала недавно, потому что безопасность детей сейчас важнее.
1
а я верю что хочет уже попивать коктейльчики в одной из своих вилл на побережье и наслаждаться жизнью. С селебритиз и мировыми политиками он уже сфоткался и поручкался, корона до небес, можно и расслабиться
1
Глупости. Просто хотят в зону комфорта, пусть в холод и с тревогами, зато всё, относительно, понятно. Цепляться и бороться за место под солнцем в чужой стране, это не просто. Есть знакомая, ей родители в 18 лет квартиру купили, ремонт сделали, машину купили. Всегда кружили. Развелась с мужем - они с детьми сидели, а её отправляли на отдых. На хорошее место устроили работать. И так всегда. В 2022 она выехала с детьми в Германию, ещё повезло, попала в неплохой город в Баварии, жильё дали, и т.д. Родители в Украине остались, у них бизнес. А через год она всё равно вернулась. За что-то бороться или стремиться к чему-то, человек не видит смысла. Тут родители всё порешают.
2
Але зможе це робити тільки якщо йому дозволять. Роль ще не зіграна. А чи буде у нього вільне життя
1
Ага, тобто все-таки якби говнокомандуючий не дав би задачу, то сотні тисяч чоловіків ходили б зараз із розгубленим видом і бідкалися що ж їм робити в цій тотальній невизначенності без задач?
А нічого, що на початку повномасштабки саме народ сам став на захист і Києв по суті втримався на добровольцях.
А нічого, що на початку повномасштабки саме народ сам став на захист і Києв по суті втримався на добровольцях.
4
Якщо хтось завжди очікує на задачі зверху, делегує приняття рішень на якогось ’самого головного’, то одне із трьох. Хоча, напишу краще одне із двох. Або ця людина геть тупа та лінива, або вона раб і має рабську психологію.
Тільки нагадайте про кого там кажуть що вони всі раби, які не можуть без свого царя?
Тільки нагадайте про кого там кажуть що вони всі раби, які не можуть без свого царя?
Этот текст уже переписали на все лады и распространяют под соусом того, что вроде бы это они лично его написали)))
Я уже три штуки сегодня подобных видела, но они капельку отличаются, однако суть одна и та же. Понятно, что это заказной текст)
Я уже три штуки сегодня подобных видела, но они капельку отличаются, однако суть одна и та же. Понятно, что это заказной текст)
И все же сердечек и лайков посту автора больше, чем синих баб. Я тоже полностью согласна с психологом.
1
1
Тяжело обьяснить человеку, что такое депрессия, если он через это никогда не проходил. Да и смысла нет. И да, румынский язык я не понимала, я только английский и немецкий учила.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу