Чекати віа людей та подій найгіршого

це норма в наші часи чи це підвищена тривожність?Мені завжди було некомфортно серед чужих або мало знайомих людей, тому стараюсь їх уникати, а якщо контакта не уникнути то очікую найгіршого.Як приклад очікую невдачі в держустановах коли звертаюсь туди і дуже дивуюсь, коли там надали безкоштовну послугу і не облаяли.Намагаюсь уникати транспорт і їзжу тільки на машині , навіть якщо це дорого, незручно і затратно по часу. У всьому максимально перестраховуюсь: на випадок звільнення в мене завжди була паралельно друга робота.Навіть зараз при відключенні світла і опалення в мене воно повністю автономне причому обладнала це все якось на автоматі ще задовго до війни і відключень.З одного боку це навіть плюс, в з іншого це дуже сумно так жити в очікуванні найгіршого. Як налаштувати себе оптимістично і бути відкритою до нового?