Покращена• Изменено вчера в 09:44
Відчуття меркантильності після побачення...
Спілкувалася з хлопцем місяць, познайомилися на СЗ.
Було два побачення, поцілунки, обійми. На першу зустріч подарував квіти.
І почалося: люблю, кохаю, сонечко, кицю. Цілими днями ці смс та дзвінки.
12 лютого прислав мені смс: «Готуйся на 14 лютого отримати квіти від мене», ще два рази повторював це. На 14 лютого він працював, присилав у перерві сердечка мені в тг.
Дзвонив, вітав і говорить, ’Сонечко, я для тебе подаруночок маю на день Валентина’. 15 го дзвонив, говорить, готуйся отримувати великий букет квітів завтра і подаруночок, бо я тебе обожнюю.
Я його кажу, не говори таких слів, бо ми ще мало знайомі і тд. Що вірю тільки діям чоловічим.
Будуть дії, це не тільки слова.
Вчора був день 3-го побачення:
Домовилися піти в кіно на «Буремний перевал».
Мали зустрітися о 19:00. Він запізнюється, о 19:15. Я йому кажу, що вже купую квитки, щоб були диванчики позаду, він написав ’ОК’. Хотіла найзручніші сидіння. О 19:25 мені дзвонить, говорить, якщо я хочу, щоб брала собі попкорн,за свої гроші звісно))) Я сказала, що попкорн не хочу, не дуже його люблю (і це дійсно так).
Він приїхав, коли вже фільм почався, я йому кажу: «Швиденько пішли, бо хочу глянути це кіно». Читала днями книжку, хочу порівняти.
Він почав мені заважати, лізти цілуватись, обіймати. Кажу: «Давай руку і посидимо подивимось кіно».
Він пішов за попкорном, я сказала, що мені не потрібно купувати. Він купив в упаковці собі і мені. Я не їла його, лише води попросила принести.
Під кінець фільму вже промайнула в мене думка: а де ж той обіцяний великий букет квітів і де той подарунок, про який три дні мені торочили.
Вийшли з кінотеатру, він мене провів до авто, сіли, кажу: «Викликай таксі», а він: «Може, ти мене підкинеш?», кажу: «Ні». Вже 22:00, мені завтра рано на роботу. Потім говорить: «Ти що, образилась на мене? За що?!
За те, що я спізнився?». Говорю: «І за це також, ти в час пік заклав мало часу на дорогу з іншого кінця Києва, ще й не почищені дороги і слизько». «А ще що?» — запитує. Кажу: «Подумай...». А він: «Квіти і подарунок?!
Мовляв, вибач». Я кажу: «Мені не потрібно це, я сама собі можу купити, але не потрібно про це говорити тоді було, притому постійно». І що саме цікаве, виходить, він про це пам´ятав, не просто «патякав».
Дзвонив, писав... коли приїхав додому.
Я йому написала: «Це була остання зустріч, вибач і дякую за все. Але я ціную не слова, а дії. І не в квітах справа». На що він мені відповів: «Хм... не думав я, що ти така меркантильна».
Я дійсно така зі сторони?
Було два побачення, поцілунки, обійми. На першу зустріч подарував квіти.
І почалося: люблю, кохаю, сонечко, кицю. Цілими днями ці смс та дзвінки.
12 лютого прислав мені смс: «Готуйся на 14 лютого отримати квіти від мене», ще два рази повторював це. На 14 лютого він працював, присилав у перерві сердечка мені в тг.
Дзвонив, вітав і говорить, ’Сонечко, я для тебе подаруночок маю на день Валентина’. 15 го дзвонив, говорить, готуйся отримувати великий букет квітів завтра і подаруночок, бо я тебе обожнюю.
Я його кажу, не говори таких слів, бо ми ще мало знайомі і тд. Що вірю тільки діям чоловічим.
Будуть дії, це не тільки слова.
Вчора був день 3-го побачення:
Домовилися піти в кіно на «Буремний перевал».
Мали зустрітися о 19:00. Він запізнюється, о 19:15. Я йому кажу, що вже купую квитки, щоб були диванчики позаду, він написав ’ОК’. Хотіла найзручніші сидіння. О 19:25 мені дзвонить, говорить, якщо я хочу, щоб брала собі попкорн,за свої гроші звісно))) Я сказала, що попкорн не хочу, не дуже його люблю (і це дійсно так).
Він приїхав, коли вже фільм почався, я йому кажу: «Швиденько пішли, бо хочу глянути це кіно». Читала днями книжку, хочу порівняти.
Він почав мені заважати, лізти цілуватись, обіймати. Кажу: «Давай руку і посидимо подивимось кіно».
Він пішов за попкорном, я сказала, що мені не потрібно купувати. Він купив в упаковці собі і мені. Я не їла його, лише води попросила принести.
Під кінець фільму вже промайнула в мене думка: а де ж той обіцяний великий букет квітів і де той подарунок, про який три дні мені торочили.
Вийшли з кінотеатру, він мене провів до авто, сіли, кажу: «Викликай таксі», а він: «Може, ти мене підкинеш?», кажу: «Ні». Вже 22:00, мені завтра рано на роботу. Потім говорить: «Ти що, образилась на мене? За що?!
За те, що я спізнився?». Говорю: «І за це також, ти в час пік заклав мало часу на дорогу з іншого кінця Києва, ще й не почищені дороги і слизько». «А ще що?» — запитує. Кажу: «Подумай...». А він: «Квіти і подарунок?!
Мовляв, вибач». Я кажу: «Мені не потрібно це, я сама собі можу купити, але не потрібно про це говорити тоді було, притому постійно». І що саме цікаве, виходить, він про це пам´ятав, не просто «патякав».
Дзвонив, писав... коли приїхав додому.
Я йому написала: «Це була остання зустріч, вибач і дякую за все. Але я ціную не слова, а дії. І не в квітах справа». На що він мені відповів: «Хм... не думав я, що ти така меркантильна».
Я дійсно така зі сторони?
показать весь текст
50
18
9
6
93
2
У меня такой балабол бывший, 2 года с ним была, это ещё где-то году в 2010 было, обещал меня в Норвегию свозить. Так и не повёз, конечно же. Зато когда расставались и в ссоре я спросила, что он для меня вообще хорошего сделал, он сказал ’Ну, я ж тебя даже в Норвегию хотел свозить’ 🤣🤦🏼♀️ Напомнило вашего ухожера, который обещал цветы и подарок)
2
Ещё вспомнила, что как была я молода, был у меня кавалер музыкант. Долго звал меня на свидание, я всё была занята, и обещал ´ценный´ подарок - футболку с его группой. Преподносил это как ценную реликвию какую-то, много раз упоминал. Свидание состоялось, но подарка не было никакого вообще)) он потом ещё долго написывал и удивлялся, что не хочу с ним никуда идти
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу