Щастя-здоровля• сегодня в 10:01
Вы ресурс?
Считаете себя ресурсом с которым можно делать, что угодно? Ресурсом быть почетно?
4
3
2
2
25
0
Ещё и какой! Раньше так вообще была щедра, а сейчас прикрыла лавочку. Всем помогать, поддерживать… хватит
Так влаштована система. Можна з неї вийти і оселитися десь в Гімалаях, чи Тундрі але я не думаю що це багатьом сподобається
1
Я ресурс в первую очередь для себя. Ну и для своего ребёнка , пока он маленький. Но я эгоистка и все плюшки стараюсь перетягивать на себя)
Ви як працівник ресурс для роботодавця.
Як військовий для армії.
Як дружина для родини.
Як споживач для економіки...і тд.
Як військовий для армії.
Як дружина для родини.
Як споживач для економіки...і тд.
1
так, але ж це взаємно, окрім армії хіба що.
Я ресурс для своїх клієнтів, а вони для мене. Тут чесний і прозорий взаємообмін.
Так, я ресурс для економіки, але плачу за те, що мені необхідно, знову ж таки взаємообмін.
З дружиною те ж саме, якщо б в стосунках я відчувала, що суттєво більше даю, ніж отримую, то вийшла б з них.
Найскладніше з армією - от там ви 100% ресурс, точніше рабсила, ще і який не дуже цінують.
Я ресурс для своїх клієнтів, а вони для мене. Тут чесний і прозорий взаємообмін.
Так, я ресурс для економіки, але плачу за те, що мені необхідно, знову ж таки взаємообмін.
З дружиною те ж саме, якщо б в стосунках я відчувала, що суттєво більше даю, ніж отримую, то вийшла б з них.
Найскладніше з армією - от там ви 100% ресурс, точніше рабсила, ще і який не дуже цінують.
Але ж питання стоїть ви ресурс? Так, ми всі ресурс для сильних світу цього для загальної системи економічної, політичної, соціальної, родинної, це не весь перелік.. Одиниці не приймають у цьому обміні і взаємодії участі
це якесь однобоке сприйняття, тому я і уточнила, що малось на увазі. Я ресурс, і вони ресурс для мене.
Це все рівно, що розмірковувати про те, що вимагає від мене роботодавець, без врахування того, що я вимагаю від нього.
Це все рівно, що розмірковувати про те, що вимагає від мене роботодавець, без врахування того, що я вимагаю від нього.
Немає рівності і бути не може. Ви завжди десь витрачаєте більше ніж отримуєте або навпаки. Зараз ця нерівність кричуща між людьми. Хтось віддає з останніх сил, хтось не робить нічого, лише споживає плоди. Навіть в родинах аналогічно.
я не вимірюю в грамах скільки витрачаю і скільки отримую, оцінюю в цілому. І якщо мене щось не влаштовує, то намагаюсь це змінити.
Це прекрасно. Я дивлюсь як в Мечникова люди оперують тисячі людей з фронту і думаю іноді, які якості треба мати щоб це витримати? Який потрібно мати характер, бажання щоб цим займатись? Думаєте їм все подобається, все влаштовує? Люди які мають цілі, переконання, не завжди роблять лише те що хочеться, іноді те що вони вважають важливим, те що треба зараз, те в що вони вірять. Вони віддають себе на багато більше, ніж отримують. Це заслуговує величезної поваги.
ні, вони також отримують багато, бо живуть відповідно до своїх цінностей і роблять те, що є для них є важливим. Не все вимірюється лише матеріальними ресурсами.
Їм подобається що? Працювати понаднормово в нелюдських умовах? очевидно, що ні. Хотіли б вони замість цьому бути бухгалтерами з визначеним графіком роботи чи кимось іншим (підставте своє щось), теж очевидно що ні.
То про що мова?
Їм подобається що? Працювати понаднормово в нелюдських умовах? очевидно, що ні. Хотіли б вони замість цьому бути бухгалтерами з визначеним графіком роботи чи кимось іншим (підставте своє щось), теж очевидно що ні.
То про що мова?
Мова по те що відповідальність, обов´язок іноді сильніша за подобається чи не подобається. Можу змінити, чи не можу змінити. Можу змінити але роблю як мені диктує внутрішній цензор і совість. Тому ми ресурс не завжди за бажанням. Доглядаючи навіть за хворим котом я на нього витрачаю час, гроші, бензин щоб возити до лікаря. Мені це подобається? Я цього терпіти не можу. Я ресурс для засранця, він мене використовує.
я ж і кажу, що все визначає точка сприйняття. Ви сприймаєте це через примус і безсилля, обов´язок сильніший, неважливо чи подобається...
А я це сприймаю через свідомий вибір. Іноді це вибір між двома поганими варіантами, але все рівно це моя воля, тому навіть поганий вараінт для мене не виглядає як якась приреченість і пасивне підкорення.
Ви називаєте це совість, я називаю це мої цінності, і якщо вони мені підказують рішення - то це не те, що я змушена зробити, а те що я обираю зробити. Тому я і не вважаю, що хтось мене використовує. Хоча ви в аналогічній ситуації можете вважати інакше. От і вся різниця.
А я це сприймаю через свідомий вибір. Іноді це вибір між двома поганими варіантами, але все рівно це моя воля, тому навіть поганий вараінт для мене не виглядає як якась приреченість і пасивне підкорення.
Ви називаєте це совість, я називаю це мої цінності, і якщо вони мені підказують рішення - то це не те, що я змушена зробити, а те що я обираю зробити. Тому я і не вважаю, що хтось мене використовує. Хоча ви в аналогічній ситуації можете вважати інакше. От і вся різниця.
При чем тут ваше нормально.?
Если так устроен мир.
Вы отдаёте свою силу, свое внимание, свою энергию : работе, родителям, мужу, Советчице 🤷♀️, своей собаке, волонтерству--- а значит вы ресурсны для этих структур/людей, и значит с вас кормятся.
Хотите вы это или нет
Если так устроен мир.
Вы отдаёте свою силу, свое внимание, свою энергию : работе, родителям, мужу, Советчице 🤷♀️, своей собаке, волонтерству--- а значит вы ресурсны для этих структур/людей, и значит с вас кормятся.
Хотите вы это или нет
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу