Каково лететь 2е+ суток трансатлантически домой самой с животным и НА КОСТЫЛЯХ?

Не уявляю, як ви це зробите на милицях.
Тваринку на перетримку залишити не можете?

Спасибо! Попробую.

Навіть і не питайте. Я усі муки ада пройшла в пошуках того, хто буде нею піклуватися, ціни кусаються, як і ті люди, через сервіс яких я знайшла не досить довіру викликають. Аж досі не стався приступ і зрозуміла, що поїду на невизначений термін, тому не можу ризикувати. Бо я просто морально не зможу ризикувати залишити її просто так, якщо хоч 1% шансу є тий, що ніколи вже не воззєднаюся з нею.

Я вже була в перельотах і тривалих мандрівках з тваринкою, теж великий шлях долали разом. Це було нелегко коли я була здорова. А зараз на милицях - хз як це буде.

В львівських групах запитайте в фейсбуці

Дякую за пораду! Пошукаю.
Вам рандомний нік наданий дуже пасує )

Це нереально. У вас руки заняті милицями, в рюкзаку за спиною 7 кг документів, як ви візьмете переноску і валізу? Ніяк.
Я на милицях можу пройти 1 км з рюкзаком вагою 2 кг. Щось ще брати додатково неможливо.
Люди можуть допомогти, звісно, якщо у вас з собою валіза на коліщатках. Але ще й переноска - ну ніяк.
Або шліть всі речі поштою, окрім документів, щоб їхати з рюкзаком документів і переноскою, або шукайте супроводжуючого.

Дякую.
Ох, щось я прям в розпачі від Вашої відповіді.
Та де ж їх шукати, тих супроводжуючих, щоб на увесь шлях поїздки?

В мене вже губилися валізи, буквально минулого року. Теж з цінними речами. Тож мій негативний опит щось підказує, що ризикувати відправляти що-небудь цінне (я не про коштоності, а про спраді цінні речі, які не відновити і не можна перевозити в ручній поклажі) дуже ризиковано будь-якою службою.

Дайте оголошення, що шукаєте попутчика з вашого міста в Америці до України. Рано чи пізно хтось буде їхати.
Проведіть переоцінку цінних речей - виберіть 1 кг дійсно цінних документів і 1 кг талісманів і історичної спадщини. Решту пошліть поштою в Україну. Або не шліть, якщо плануєте повертатися.
Якщо знайдете попутчика, ви ходите на милицях з рюкзаком до 5 кг, а попутчик носить кота.
Навіть це буде нелегко.

А ще навздогін - вам точно треба їхати саме зараз, в такому стані?
Одна знайома їхала автобусом добу в Київ, на півдорозі загриміла в лікарню з тиском, тиждень лежала в Рівному.
Друга наша родичка закомандувала в грудні з Іспанії повернутися в Київ, їй 89 років, зламала шийку бедра, лежить в лікарні зараз.
Якщо ви немічні, не можна перечекати, щось горить, щоб так жахливо самотужки добиратися? А якщо щось трапиться на пів-дороги?

Ну смотрите.
я вижу у вас маленький чемоданчик типа ручная кладь, а сверху переноска, и никак иначе. одна рука свободна и вторая - костыль. вам нужно тренироваться, так как устанете быстро и натрете себе костылем. лестницы и вот это вот все. Ну не знаю, насколько это возможно. подумайте, возможно, взять перспирант и пользоваться как смазкой, чтоб не так натирал костыль.
За европу не скажу. но там точно цивилизация и наверняка есть помощь по этим вопросам.
относительно нашей страны и, вижу, жд- то надо искать инфу. инфа- полдела! до войны спецслужба брала только инвалидов 1 группы и детей с инвалидностью, сейчас? я не знаю. предварительно оставляли заявку, везла подростка на костылях через полстраны с Харькова в Черкассы с пересадкой. служба помощи вас встретит , если ’ у них не будет наслоения’- но в любом случае встретит, может, прийдется подождать. погружались прекрасно, с первого высокого перрона, а выход был капец. но я купила в вагон интерсити , который для инвалидов, там был пандус раскладной и встречали в киеве с инвалидным креслом- я как раз думала с ребенком и костылями, как спрыгнуть после операции. разложили пандус, очень крутенький!заехали коляской и спустили быстро. потом мужичок не отходя от кассы прямо в колонне вызвал служебный лифт , сказал - это только мне, вы мол сами сами пешком, и усвистел так, с инвалидной коляской, что я с чемоданом еле его догнала. вывез на стоянку такси просто в момент! а такси уже перевезло в автобусную точку.
ну в общем. я сама содрогаюсь, как вспомню. это кажется нереальным и невозможным. но на самом деле, деваться некуда. брать с собой кого- то не вижу смысла. Советую просто просить людей о помощи,это работает. не первыцй так пятый, пятнадцатый- помогут, донесут, сопроводят, покажут. Люди и помогли бы, но деликатно не лезут в ваши дела, и это правильно. Они не знают, что нужна помощь, так скажите об этом. многие просто шатаются, так как в ожидании рейса. Ваш путь будет дольше, конечно, проблемнее из-за питомца, надо продумывать, ну и костыли не внушают оптимизма.
вы бы еще в группах не фейсбуке, скажем, для путешественников поспрошали. все нюансы и вопросы было бы прекрасно, если б можно было спихнуть на сопровождение, пусть и платное
ну и да.
надо брать обезбол, больше обычного. и вообще аптечку . и коту туалет подумать. и я бы сказала, сильное успокоительное,это тоже очень важно, я своих везла машиной сутки на габапентине.
автор, у вас все получится.
после моей поездки я поняла, что в принципе нет ничего невозможного. вы нам тут еще расскажете в отдельной теме)
п.с скакать по лестницам( перечитала ваше) в пару этажей не вопрос. дочь в школе три этажа прыгала. пока их не отменили таки, немного восстановившись после операции. тут важно просить помочь поднять вещи. а сами допрыгаете. вот 1 км идти, ну ту надо решать вопрос ближе. хз. уверена, есть способ перемещения.