Идеальная оптимистка• 08 марта в 22:34
При агорафобії є слабкість в тілі?
Ходиш вулицею, а тіло таке в´яле, хочеться лягти/сісти?
ЛісАпетная• 08 марта в 22:36
так, ніби ватні ноги, але це навпаки від надмірної напруги в нижніх кінцівках
автор
Идеальная оптимистка
• 08 марта в 22:39
Ответ дляЛісАпетная
так, ніби ватні ноги, але це навпаки від надмірної напруги в нижніх кінцівках
Просто я борюся з цим, але дійшло до того, що в мене вже не спрацьовують ті всі симптоми, а просто відчуваю себе незвично слабкою, розваленою і хочеться піти лягти. Здається, що я знепретомнію від тої слабкості
Не знаю, чи то я вже виснажена нервово від боротьби (пів року), чи це симптом фобії...
Не знаю, чи то я вже виснажена нервово від боротьби (пів року), чи це симптом фобії...
ЛісАпетная• 08 марта в 22:40
Ответ дляИдеальная оптимистка
Просто я борюся з цим, але дійшло до того, що в мене вже не спрацьовують ті всі симптоми, а просто відчуваю себе незвично слабкою, розваленою і хочеться піти лягти. Здається, що я знепретомнію від тої слабкості
Не знаю, чи то я вже виснажена нервово від боротьби (пів року), чи це симптом фобії...
Не знаю, чи то я вже виснажена нервово від боротьби (пів року), чи це симптом фобії...
якщо це фобія, тобто надмірна тривога, то знепритомніти неможливо. Але ж це може бути симптом якогось іншого стану.
автор
Идеальная оптимистка
• 08 марта в 22:42
Ответ дляПомеха справа
Это у вас гиподинамия
Можливо
Я вже така виснажена тим всім, не можу нормально жити...
Я вже така виснажена тим всім, не можу нормально жити...
Помеха справа• 08 марта в 22:44
Ответ дляИдеальная оптимистка
Можливо
Я вже така виснажена тим всім, не можу нормально жити...
Я вже така виснажена тим всім, не можу нормально жити...
У меня такое же. Я много времени не двигалась нормально, сейчас на улице еле обратно ноги доволакиваю. Это только про физическую составляющую. Про моральную вообще молчу
автор
Идеальная оптимистка
• 08 марта в 22:52
Ответ дляПомеха справа
У меня такое же. Я много времени не двигалась нормально, сейчас на улице еле обратно ноги доволакиваю. Это только про физическую составляющую. Про моральную вообще молчу
І як з цього нам вийти?)
Може насилу треба йти/щось робити, може це просто так здається і воно само пройде. Але як довго🤔
Думаю, це виснаження нервове від пережиття за себе. Вести один спосіб життя і різка зміна, це стрес.
Може насилу треба йти/щось робити, може це просто так здається і воно само пройде. Але як довго🤔
Думаю, це виснаження нервове від пережиття за себе. Вести один спосіб життя і різка зміна, це стрес.
Помеха справа• 08 марта в 22:59
Ответ дляИдеальная оптимистка
І як з цього нам вийти?)
Може насилу треба йти/щось робити, може це просто так здається і воно само пройде. Але як довго🤔
Думаю, це виснаження нервове від пережиття за себе. Вести один спосіб життя і різка зміна, це стрес.
Може насилу треба йти/щось робити, може це просто так здається і воно само пройде. Але як довго🤔
Думаю, це виснаження нервове від пережиття за себе. Вести один спосіб життя і різка зміна, це стрес.
Я даже не знаю. Но вас я хочу в любом случае поддержать🤗
1
автор
Идеальная оптимистка
• 08 марта в 23:15
Ответ дляПомеха справа
Я даже не знаю. Но вас я хочу в любом случае поддержать🤗
Дякую, мені дуже приємно❤️
Но це взаємно🤗
Це випробування, важко, буває зневіра, але воно має минути. Я дивилася відео людей з агорафобією, в мене ніби вона є, то їм потім смішно було з того, що вони таке відчували.
Но це взаємно🤗
Це випробування, важко, буває зневіра, але воно має минути. Я дивилася відео людей з агорафобією, в мене ніби вона є, то їм потім смішно було з того, що вони таке відчували.
1
Викасикрет• 09 марта в 08:23
Так. Коли віддалялась від дому. На зворотньому шляху все минало.
Так, агорафобія також минула з часом. Але мені зовсім не смішно. Була як інвалід.
Так, агорафобія також минула з часом. Але мені зовсім не смішно. Була як інвалід.
автор
Идеальная оптимистка
• 09 марта в 21:40
Ответ дляВикасикрет
Так. Коли віддалялась від дому. На зворотньому шляху все минало.
Так, агорафобія також минула з часом. Але мені зовсім не смішно. Була як інвалід.
Так, агорафобія також минула з часом. Але мені зовсім не смішно. Була як інвалід.
Ви мені дуже потрібні своєю порадою) Людина, яка це перейшла безцінний досвід. Хотіла б розпитати детальніше.
Як ви себе почували?
Я і вдома відчуваю слабкість незвичну. Проте йде етап боротьби. Щодня я ходжу. І на це йде ресурс. Встаю і думаю, я якась така слабка, може то не фобія, може чимось ще інше хвора, може не йти...
Може та слабкість від страху, він хоче, щоб я не боролась з ним і хоче мене зупинити. Але я йду, і просто відчуття ніби я хвора, обезсилена. Думаю, як йти, коли така слабкість...
Як ви себе почували?
Я і вдома відчуваю слабкість незвичну. Проте йде етап боротьби. Щодня я ходжу. І на це йде ресурс. Встаю і думаю, я якась така слабка, може то не фобія, може чимось ще інше хвора, може не йти...
Може та слабкість від страху, він хоче, щоб я не боролась з ним і хоче мене зупинити. Але я йду, і просто відчуття ніби я хвора, обезсилена. Думаю, як йти, коли така слабкість...
Викасикрет• 10 марта в 08:27
Ответ дляИдеальная оптимистка
Ви мені дуже потрібні своєю порадою) Людина, яка це перейшла безцінний досвід. Хотіла б розпитати детальніше.
Як ви себе почували?
Я і вдома відчуваю слабкість незвичну. Проте йде етап боротьби. Щодня я ходжу. І на це йде ресурс. Встаю і думаю, я якась така слабка, може то не фобія, може чимось ще інше хвора, може не йти...
Може та слабкість від страху, він хоче, щоб я не боролась з ним і хоче мене зупинити. Але я йду, і просто відчуття ніби я хвора, обезсилена. Думаю, як йти, коли така слабкість...
Як ви себе почували?
Я і вдома відчуваю слабкість незвичну. Проте йде етап боротьби. Щодня я ходжу. І на це йде ресурс. Встаю і думаю, я якась така слабка, може то не фобія, може чимось ще інше хвора, може не йти...
Може та слабкість від страху, він хоче, щоб я не боролась з ним і хоче мене зупинити. Але я йду, і просто відчуття ніби я хвора, обезсилена. Думаю, як йти, коли така слабкість...
У мене був стан, як перед непритомністю. Здавалось, що не вистачає повітря. В голові туман, перед очима все мерехтіло. І так, страх. Маршрутки-окрема тема. Відкат пішов коли одного дня я проїхалась за якоюсь річчю в магазин, який знаходиться досить далеко від дому, повернулась і тільки вдома зрозуміла, що не помітила поїздку. Це був початок зцілення.
1
автор
Идеальная оптимистка
• 10 марта в 09:07
Ответ дляВикасикрет
У мене був стан, як перед непритомністю. Здавалось, що не вистачає повітря. В голові туман, перед очима все мерехтіло. І так, страх. Маршрутки-окрема тема. Відкат пішов коли одного дня я проїхалась за якоюсь річчю в магазин, який знаходиться досить далеко від дому, повернулась і тільки вдома зрозуміла, що не помітила поїздку. Це був початок зцілення.
Дякую вам за відповідь❤️
Жахливо, що вам довелося відчувати(
В мене ще таке питання, якщо знаєте, підкажіть, будь ласка. Я виходжу протягом 2 тижнів на пару метрів щодня, недалеко, але далі продовжую відчувати себе наляканою на цій відстані. І йду така напоготові, що зараз почнеться посеред вулиці. Ну і переймаюся, я ж два тижні ходжу, а воно ще не минуло. То так має бути чи мало б вже відпустити?
Жахливо, що вам довелося відчувати(
В мене ще таке питання, якщо знаєте, підкажіть, будь ласка. Я виходжу протягом 2 тижнів на пару метрів щодня, недалеко, але далі продовжую відчувати себе наляканою на цій відстані. І йду така напоготові, що зараз почнеться посеред вулиці. Ну і переймаюся, я ж два тижні ходжу, а воно ще не минуло. То так має бути чи мало б вже відпустити?
Викасикрет• 10 марта в 09:51
Ответ дляИдеальная оптимистка
Дякую вам за відповідь❤️
Жахливо, що вам довелося відчувати(
В мене ще таке питання, якщо знаєте, підкажіть, будь ласка. Я виходжу протягом 2 тижнів на пару метрів щодня, недалеко, але далі продовжую відчувати себе наляканою на цій відстані. І йду така напоготові, що зараз почнеться посеред вулиці. Ну і переймаюся, я ж два тижні ходжу, а воно ще не минуло. То так має бути чи мало б вже відпустити?
Жахливо, що вам довелося відчувати(
В мене ще таке питання, якщо знаєте, підкажіть, будь ласка. Я виходжу протягом 2 тижнів на пару метрів щодня, недалеко, але далі продовжую відчувати себе наляканою на цій відстані. І йду така напоготові, що зараз почнеться посеред вулиці. Ну і переймаюся, я ж два тижні ходжу, а воно ще не минуло. То так має бути чи мало б вже відпустити?
Через силу нічого не вийде. Хоча всі так говорять.Все минеться саме. Ви навіть не помітите. Спробуйте виходити не через силу, а на автоматі. Коли голова іншим зайнята, наприклад телефонною розмовою, тоді нічого із страшного не відбувається. Перемикайте увагу.
1
автор
Идеальная оптимистка
• 10 марта в 12:33
Ответ дляВикасикрет
Через силу нічого не вийде. Хоча всі так говорять.Все минеться саме. Ви навіть не помітите. Спробуйте виходити не через силу, а на автоматі. Коли голова іншим зайнята, наприклад телефонною розмовою, тоді нічого із страшного не відбувається. Перемикайте увагу.
Щиро вам вдячна за детальну пораду🩷🌸
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу