Розкажіть успішні історії як ви повернули дітей від колишнього

Юрист запитав, коли я останній раз проводила час зі своїми синами. І це було в квітні 2024. Скоро 2 роки. Ні, я їх бачила з того часу. Злими, віджученими. Вони обрали жити з татом, коли я почала розлучення (стосунки були дуже аб´юзивними). Бо тато казав, що скоїть самогубство, якщо вони підуть теж. Ну і звісно, яка погана мама.
Колишній дуже болісно сприйняв моє рішення. Побив, взламав телефон, щоб прочитати мої повідомлення з іншим чоловіком, скідкував весь час.
Я до останнього думала, що колишній дітей любить. Їм тоді було 9 і 11. Думала, що з часом (ну, до року!) заспокоїться. Ніт. Злоба така ж сильна досі як і на початку. Сини відзеркалюють тата по повній.
В 2022 ми виїхали закордом. Тут я вже звернулась до юриста, щоб домогтися призначити мені години побачень з дітьми. Але місцева система безсила, якщо діти самі не хочуть. А вони оброблені батьком. Тобто це тупік.
Я привозила їжу, викидали. Постійно пишу їм, ігнорують. Дзвоню, або не беруть трубки, або пару фраз типу "Подумай над своєю поведінкою".
А як маленькі були, то всі лікарі з мамою, всі розвивайки, все смачненьке. Меншого я навчила їздити на велосипеді, він 3 дні щасливий був. Старший дуже добре малює, в 4 роки його взяли в клуб школярів, ледь домовилась. Я досі іноді перед сном співаю їхні улюблені колискові в пустоту, серце розривається. Мої батьки кажуть, що я так помру від стресу, що я маю припинити їх чекати.
Розкажіть, будь ласка, історії зі щасливим кінцем як вдалось емоційно повернути дітей. Зараз моїм хлопцям 11 і 13.