Вельми шановна• 23 марта в 18:39
32 и уже знаю где меня закопают
в общем то родственный ряд на кладбище, часть сектора бабы-деды лежат, родители ещё живы, я одна дочка у родителей поэтому буду рядом с ними, на том месте сейчас только грунт а когда то будет моё тело
недалеко река, сегодня была там стаяла на месте моей будущей ямы, оглянулась оценить какой вид будет вокруг могилы и никаких эмоций не было, 32 всего лишь и уже такие подробности знаю
извините навеяло просто делюсь, не судите строго
вряд ли кто то из вас знает где вы будете похоронена
недалеко река, сегодня была там стаяла на месте моей будущей ямы, оглянулась оценить какой вид будет вокруг могилы и никаких эмоций не было, 32 всего лишь и уже такие подробности знаю
извините навеяло просто делюсь, не судите строго
вряд ли кто то из вас знает где вы будете похоронена
показать весь текст
16
1
1
42
0
У меня ощущение что именно через нынешнюю войну я могу погибнуть в этом году или в следующем.
Так что не шучу, года через два вдруг что, то можете приходить на мою могилу
Так что не шучу, года через два вдруг что, то можете приходить на мою могилу
2
И кто вас повезёт на ваш хутор хоронить? К нему через 50 лет и дорога зарастет.
Живите сегодняшним днем.
Живите сегодняшним днем.
3
Тю, а мені пофіг. Пам´ятаю моїх бабусю з дідусем, яких я дуже любила і проводила всі канікули з малих років. Коли настали їх часи мама забрала до себе з села (була квартира у смт). У маминої невістки теж жила її мама з далекого села. І от коли померла мати невістки, згідно ’волі’ повезли на кладовище у село. Глибока осінь, дощ, холод, грязюка, більше часу їхали, мій дідусь сказав моїй мамі: ’донечка, поховайте нас там, де тобі буде зручно. Хай його грець пертися фіг знає куди, нам з бабусею буде все одно’. І так, завдяки тому, що кладовище було недалеко, мама туди значно частіше навідувалася, тоді як маминій невістці це було проблемою.
А зараз вже ніхто не ходить, бо все в зоні бойових дій. Батьки живуть в моєму місті і вони точно знають, що везти за 500 км їх ніхто не буде. Дай Бог їм ще довго жити і війна нарешті закінчиться. Але ьуди Анни вже не повернуться.
А коли я доживу до того моменту, так взагалі ще 100500 сценаріїв. І про це точно не думаю, бо знаю точно: пофіг як буде після.
А зараз вже ніхто не ходить, бо все в зоні бойових дій. Батьки живуть в моєму місті і вони точно знають, що везти за 500 км їх ніхто не буде. Дай Бог їм ще довго жити і війна нарешті закінчиться. Але ьуди Анни вже не повернуться.
А коли я доживу до того моменту, так взагалі ще 100500 сценаріїв. І про це точно не думаю, бо знаю точно: пофіг як буде після.
Это да, у меня чувство что от неё я и погибну.
Правда признаюсь по секрету, не хочу что бы люди сэлфи делали на фоне моей могилы
Правда признаюсь по секрету, не хочу что бы люди сэлфи делали на фоне моей могилы
Ви не можете точно знати. Нічого.
Може трапитися будь-що - вас не знайдуть, або ще щось.
Або опинитися в іншій країні і т.д.
Може трапитися будь-що - вас не знайдуть, або ще щось.
Або опинитися в іншій країні і т.д.
1
Я скорее всего тоже знаю, если ничего не изменится, то на семейном участке
Там похоронены бабушка, дедушка, его вторая жена, отец…
Буду кремироваться и туда же подхораниваться.
Там похоронены бабушка, дедушка, его вторая жена, отец…
Буду кремироваться и туда же подхораниваться.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Похожие темы:
Комментарии к ответу