Рву и мечу• 01 апреля в 20:50
Не хочу жити... Просто зламалася
Я не бачу майбутнього взагалі. Я розумію що вже кінець. Я не хочу далі жити, мені здається нічого хорошого в моєму житті не буде. Плюс війна.
показать весь текст
3
5
27
272
0
Вот, подписывайтесь на разные страницы для родителей, гуглите в какие дни бесплатный вход в музеи, пользуйтесь возможностями большого города.
Ідіть до психіатра. У Вас нічого не втрачено. Ви визнали проблему, підтягнете здоров’я, зміните життя.
1
3
А в Німеччині шара була? Чому такий стогін за Німеччиною влаштовуєте? У вас вже дах поїхав, не звикли, що тут на шару нічого не дають?
1
Вже не можу. Бо собі у всьому відмовляла завжди. А зараз такий стан що зовсім нічого не хочеться. Я виглядаю як бомж. Страшна стала.
І я не можу це змінити, бо собі багато років у всьому відмовляла
І я не можу це змінити, бо собі багато років у всьому відмовляла
2
2
Ви не решите проблему, душа бессмертна и будете мучаться в зоне своего суицида веками, до Страшного суда) Не шучу. Еще и бесятина после суицида вас будет мучать, похлеще чем сейчас мучаетесь
А скільки дитині? 12 років? То всього 6 осталось до 18.
Треба пролікуватись і зайнятись дитиною.
Треба пролікуватись і зайнятись дитиною.
У вас клиническая депрессия- это лечится. Понятно, что вам нужна помощь из вне, попросите об этом мужа. Суицидальные мысли это типично, но это не ваши мысли, это болезнь. Сделаете необратимое, оставите ребенка сиротой.. фиговый старт в жизни. Похоже вы своего ребенка совсем не любите.
У вас ребенок есть? Если есть - то и не думайте в эту сторону. Если нет - то делайте что хотите…
1
Так пролапс клапана сердца и у меня есть и я не делала УЗИ уже много лет именно потому что пофиг умру или нет
1
Мені 50, чоловік загинув, на мені двоє дітей, собака і квартира в кредит. Я після смерті чоловіка різко змінила своє ставлення до дітей,я більше не прислужниця, я на перше місце ставлю себе. Так теж дома срач, ні з ким не спілкуюся, але я вірю, що моє життя може змінитися на краще і це залежить від мене. Тому змушую себе фарбуватиме, навіть коли не хочеться, просто через силу і зараз це вже вийшло у звичкою, змінюю потрохи стиль одягу, планую піти в зал тренуватися, мрію ще зустріти кохання. Я якось не готова перекреслити те, що ще може змінитися в моєму житті. Важко? Так, дуже. Але урок за кроком і зміни будуть
5
В армію ще до війни були придатні без обмежень з цим пролапсом. І пенсіонерка в мене знайома є з таким діагнозом, ніяких проблем. Пролапс це не порок серця.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу