Поговоріть зі мною. Ви б попросили назад річ?

яку вже подарували..
Можливо це така дурниця, але реву вже з вечора і не можу зупинитися.

На днях перебирала старі речі і знайшла рамочки для фото з дитинства, які мені подарувала мама, привезла їх з-за кордону, я тоді була така рада її подарунку.
І тут коли я їх дістала, подумала, навіщо вони лежать вже роки, я ними не користуюся. І запропонувала їх вчительці сина (молодші класи) вона із задоволенням їх прийняла.
Тут я приїхала сьогодні до батьків, і згадала як мені їх мама дарувала. Що це пам´ятать від неї з дитинства і мене як накрило. Думаю про що я думала, це ж пам´ять. Вони дуже незвичні і гарні. Отак тепер, про що я думала в той момент не знаю і чому я така , чому так шкодую, і взагалі навіщо так зробила..

Вже в голові думка попросити назад, але ж розумію як це ненормально і соромно. Доросла вже і така дурна.
Як змінити цей стан, як пробачити, як вчинити?
Мабуть зі сторони це смішно, але не можу відпустили цю ситуацію.
Всім тихої ночі 💙💛