Воєнний стан не може бути підставою для прогулу

У трудовому законодавстві України існує проблема різного трактування підстав для звільнення працівника за прогул. Через це роботодавці можуть по-різному застосовувати норму щодо звільнення за відсутність працівника понад три години, а працівники змушені доводити поважність причин уже в судовому порядку. Для врегулювання цієї ситуації у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який пропонує уточнити положення статті 40 Кодексу законів про працю України та закріпити обов’язок роботодавця з’ясовувати поважність причин відсутності перед ухваленням рішення про звільнення.

Як писала «Судово-юридична газета» законопроєкт передбачає перелік обставин, за яких причини відсутності працівника на роботі можуть вважатися поважними. Йдеться про ситуації, коли явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, серед них:

пожежі, повінь та інші стихійні лиха;
аварії або транспортні перебої (простій на транспорті);
воєнні дії, у тому числі оголошена повітряна тривога через ракетну небезпеку; виконання громадянського обов’язку (надання допомоги постраждалим унаслідок нещасних випадків, порятунок державного чи приватного майна під час пожежі або стихійного лиха тощо);
догляд за раптово захворілим членом сім’ї;
відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника;
відсутність за станом здоров’я тощо.
Зокрема, законопроєкт проаналізувала Дослідницька служба Верховної Ради, та висловила зауваження щодо запропонованих змін та можливих ризиків їх практичного застосування.

Стосовно догляду за хворим членом родини або відсутності працівника через стан здоров’я, слід врахувати, що відповідно до Порядку видачі листків непрацездатності медичний висновок формується в електронній формі та є підставою для створення електронного листка непрацездатності. Інформація про такий листок передається роботодавцю через інформаційні системи Пенсійного фонду України. У цьому контексті додаткове уточнення медичних підстав як поважної причини відсутності на роботі є зайвим.

Водночас, є дискусійною норма законопроєкту про визнання «воєнних дій» поважною причиною відсутності на роботі є дискусійною.

Воєнний стан поширюється на всю територію України, несе загрозу життю та здоров’ю, зумовлює обмеження пересування і необхідність перебування в укриттях, що може спричинити відсутність працівника на роботі. Визнання воєнних дій поважною причиною може бути релевантним для територій, де ведуться активні бойові дії. Поширення дії згаданої норми на всю територію України може призвести до потенційних зловживань з боку працівників.

Із цього приводу Верховний Суд у справі № 552/7015/225 підтвердив, що сам факт запровадження воєнного стану не є автоматично поважною причиною відсутності працівника на роботі, якщо не доведено індивідуальний вплив таких обставин на неможливість з’явлення на роботу.

Також слід враховувати, що відповідно до статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану працівник, робоче місце якого розташоване на територіях активних бойових дій, не підлягає звільненню за прогул.

Окремо слід враховувати сигнал «повітряна тривога» як об’єктивну обставину, що може перешкоджати перебуванню працівника на робочому місці. Відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України оповіщення населення здійснюється через систему централізованого оповіщення, а сигнал «Повітряна тривога» є офіційним сигналом про загрозу застосування засобів ураження. Згідно зі статтею 21 цього Кодексу громадяни зобов’язані дотримуватися правил поведінки в умовах надзвичайних ситуацій.

Проте, відсутність працівника на роботі з дозволу безпосереднього керівника, може визнаватися поважною причиною, оскільки у такому випадку відсутній склад дисциплінарного проступку.