Микола Курчик – людина-легенда, багатолітній політичний в’язень комуністичного Г

,,Щоб я був останнім українцем на землі, який власною волею заплатив за те, щоб Україна була вільною".
13 травня 1924 року народився Микола Курчик – людина-легенда, багатолітній політичний в’язень комуністичного ГУЛАГу, двічі засуджений радянською владою до розстрілу. Загальна судимість сягнула 75 літ , відбув в лагерях більше 31 року ! Проте повернувся додому живим та нескореним. Система не вбила у ньому того найціннішого, що мав і чим дорожив, – любові до України.
Народився Микола Якович Курчик в с. Адамівка Березнівського р-ну Рівненської обл. (за Польщі – Людвипольської ґміни).
З хліборобської родини. Мати, Демчук Софія Андріївна (1900 – 1977), родом з с. Невірків. Батько, Яків Антонович Курчик (1897 – 1984), з с. Адамівка, купив 1933 р. в німецького колоніста хутір за півтора кілометра від с. Харалуг, який назвав Надія. Микола закінчив польську семикласну школу в с. Великі Межирічі. Ще два роки ходив у совєцьку школу. На екзамені з предмета «конституція» запитав, чому УРСР не виходить з СРСР. Одержав «двійку», документа про 9-річну освіту не видали. Повернувся на хутір до батька. За завданням ОУН у 1941-43 рр. викладав історію в школі сусіднього села с. Колóверти.
За німецької окупації Микола став активним членом підпільної молодіжної організації «Січ». Влітку й восени 1943 р. пройшов тримісячний військовий, медичний і пропагандивний вишкіл при штабі «УПА-Північ», який дислокувався на Харалузьких хуторах, вступив до ОУН. Штабом керував Клим Савур (Дмитро Клячківський). Бував тут і отаман «Поліської Січі» Тарас Бульба-Боровець. 14 січня 1944
Микола Курчик склав присягу на вірність Україні. Вибрав псевдо «Верниволя». Пішов у підпілля під фальшивим паспортом з р. нар. 1928-м – щоб не призвали в Совєцьку Армію.