Як пережити коли завалило від ДНС. Прості правила рятують життя

Не кричи довго - втратиш головне: повітря.
Коли завалило, перша реакція кликати на допомогу.
Але рятувальники кажуть: у паніці людина кричить, втрачає кисень, задихається сама.
Коли ми приходимо – вона вже втратила свідомість.
Під завалами важливо економити кожен подих. Один з тих, хто вижив, прошепотів:
«Я хотів кричати, але згадав, що не можна.
Я просто стукав по трубі і мене знайшли, бо я мовчав, дихав і дожив».
Не намагайся вибратись сам.
Якщо не впевнений, можеш обвалити все.
Ти рухаєшся, підіймаєш голову, ворушиш ногою і перекриття над тобою падає ще глибше. Ми знаходили людей, які майже вибрались. МАЙЖЕ. А потім на них обвалювалось те, що трималося на сантиметрі пилу.
Якщо не впевнений – не рухайся.
Зміцнюй простір навколо себе, навіть просто руками.
Перевір три речі: дихання, кров, світло.
Закрий рот і послухай чи не дзвонить у вухах, чи немає відчуття задухи, чи не тече десь кров.
Багато хто гине не від самого завалу, а тому, що не бачить: пошкоджено судину, і йде внутрішня кровотеча.
Якщо можеш перев’яжи все, що тепле й липке, навіть розірваною футболкою.
І дивися чи є хоча б краплина світла.
Це – орієнтир і шанс.
Не втрачай часу.
Рятувальники кажуть: виживають ті, хто рахують час, співають подумки, слідкують за пульсом – не дають мозку збожеволіти.
Завал – це ізоляція, і психіка починає «плавитись».
Якщо ти втримуєш свідомість перші 3–5 годин – твій шанс зростає в рази.
Створюй собі якорі, навіть якщо це просто підрахунок вдихів – це рятує.
І найголовніше – не роби головної помилки: не думай, що тебе не шукають.
Ти думаєш: «Навіщо чекати?»
Але рятувальник каже:
«Ми розгрібаємо руками, спимо по 30 хвилин, шукаємо за запахом, за теплом, за будь-якою ознакою.
Ти можеш бути дуже глибоко, але ми йдемо до тебе.
Якщо ти здасися – ти помреш ще до того, як ми простягнемо руку».
Впевнені, що в екстремальну хвилину дієте правильно?
Збережіть це.
Бо ніхто не знає, коли тиша стане пасткою.