Девочки, а вы хорошая жена для своего мужа, что вы лично для него делаете?

И зачем вы живёте с таким мужем ?

Мій чоловік частина мене, для нього я найкраща і справа не в чистому одязі, їжі чи прибраний оселі. Справа в тому, що в найтемніші часи його життя я завжди була поруч, війна, безвісті зниклий, реанімації, реабілітації, відновлення. До війни, поки ми жили цивільним життям він також завжди і в усьому підтримував мене, завжди був поруч. В нас ніколи не було розділення, кому готувати чи прибрати, кому вночі встати до дітей чи закинути прання.

Головне щоб потім хвилею ’вдячності’ з ніг не збило, чоловіки таке дуже люблять влаштовувати...

Потім це коли? 24 роки разом, з 22 року воював з 24 в тиловій частині за станом здоров´я. Якщо нескладно напишіть, що маєте на увазі старчиский маразм, чи його бойовий досвід) ? Скажу чесно з нас двох в мене дуже складний характер)

Это идеально, берегите друг друга )

Не изменяю, уважаю, поддерживаю, забочусь, слушаю, не названиваю, всегда свежая еда, могу рассмешить легко

Ви реально не розумієте? Коли в чоловіків проблеми, то вони користуються жіночою вірністю і відданістю, а як у жінки негаразди, так їх здуває вітром. Це не моя особиста думка, а це статистика... наприклад відділень реанімацій, коли до хворих жінок чоловіки не приходять, а от жінки навколо хворих чоловіків крутяться.

Раньше была идеальная. Сейчас просто соседка

Не заважаю йому дбати про мене, з вдячністю приймаю турботу, слухаю із захватом, боготворю його борщ. Люблю його і хвалю, хвалю, хвалю)

Конечно
А что такого эдакого я делаю.?
Елементарная забота..
Он мне суши и кофеек приносит .
Я мяса нажарю) он денежку заработал , я купила что нужно ему и себе и детям .
Я люблю заботится. Если нет настроения- могу лежать хоть неделю. Он слова не скажет

Дякую.

Вы молились и вам бог дал хорошего мужа.
А он не молился...)

Ні не розумію, двічі після пологів була в реанімації і я і один з наших дітей, крім чоловіка ніхто не допомагав, хоча в мене є і матір і сестри. Після виписки обробляв шрами від кесаревого розтину, купав, готував їжу, був з дитиною поки я була в іншому місті на захисту диплома. Його ніхто не змушував, він вирішував що так буде краще. За роки шлюбу було безліч ситуацій в якій ми підтримували один одного. Не цікавилась статистикою, мою родину вона не стосується.

С отсосом вопросов нет. А еду где берете, сами готовите?

для першого чоловіка була погана, робила все при тому, дві роботи мала, дитина, купили кіартиру з ним навпіл грошима склались і всеодно була погана! там його мама важливу роль відігравала, тата і мама для нього були родиною а не ми з донькою!
Розлучились через 5 років!
Зараз у відносинах, чоловік носить на руках хоча нічого особливого не роблю, домашні справи , робота, відпочинок планую. і він мене цінує , кохає та береже

Да в основному

У меня муж сегодня, в 30градусную жару, отвёл ребенка в садик в ботинках теплых осенних. Положила, млин все что нужно одеть, кроме обуви. И та-дам, увидела в 6 часов вечера ребенка в ботинках, выходящей из машины. В футболке и ботинках, мля.
Если что, то я его не прибила. Так, слегка пиндюлин надавала. Так что считаю, что я идеальная жена.

Беруши купите мягкие зелёные или бежевые, вот такие у меня

Я готую їсти на вихідних

Ну всё, беру, не глядя

Я злая жена. Заставила мужа пойти к стоматологу когда он говорил что у него всё нормально (хотя однажды проговорился что у него полгода зуб болит если поесть горячее или холодное - естественно, на следующее утро был записан е стоматологу мною; муж был не в восторге, но через неделю мне сказал спасибо).
Я злая жена, потому что ставлю мужа перед фактом, что когда он пришёл с работы и с подработки, он часть домашних заданий (которые выданы были нашему общему ребёнку) должен сделать с ребёнком сам, без меня. С ребёнком я делаю простые предметы (математику, письмо) - но у меня полное отсутствие музыкального слуха, и я физически не могу помочь ребёнку, который ходит в музыкальную школу, я просто не слышу когда ребёнок правильно играет, а когда нет. А у моего мужа музыкальное образование - и если бы у него когда-то было чуть больше напора, то он бы сейчас мог работать в сфере музыки. Зарплаты, конечно, в той сфере не больше чем у меня - но работа объективно легче чем у меня сейчас (я сейчас работаю инспектором на литейном заводе - это вредность, выбросы, работы при повышенных температурах зимой и летом; я не хочу такого будущего для моего ребёнка).
А муж потом: ’Ой, какой у нас талантливый ребёнок, так красиво играет на инструменте, тебе спасибо, что родила’. Ага, если бы я никому не напоминала что нужно репетировать - то и перспективы у ребёнка были бы как у меня.

А из-за чего так произошло?

Тоді навіщо перепитували? Одразу б написали ’мойнитакой’ ... Але рожеві окуляри завжди розбиваються склом всередину.