Левко Григорович Лукьяненко та його роль в українській історіі

Звучить майже неймовірно, але це історичний факт: уся наша сучасна незалежність буквально трималася на кількох аркушах паперу, які людина написала від руки за одну ніч.
Мова зараз про Левка Лук’яненка - чоловіка, якого абсолютно заслужено називають «батьком української незалежності».
Напередодні 24 серпня 1991 року саме він разом із колегою Леонтієм Сандуляком отримав завдання: написати документ, який змінить хід історії. Лук’яненко розумів, що часу обмаль, а комуністична більшість у парламенті шукатиме будь-яку зачіпку, аби провалити голосування. Тож він виявив геніальну юридичну хитрість.
Замість «Декларації про незалежність» (яку могли б довго обговорювати й переробляти) він наполіг на назві «Акт проголошення незалежності України». Чому? Бо «Акт» - це довершений факт. Його не треба редагувати, за нього можна тільки проголосувати «за» або «проти». А саме слово «проголошення» замість «відокремлення» вказувало на те, що Україна просто повертає свій природний статус, а не створює щось нове «з нуля».
У результаті - текст вийшов короткий, всього на одну сторінку, але залізобетонний з точки зору права.
Коли ми дивимося на його фото у вишиванці та з пишними вусами, він здається лагідним дідусем із підручника історії. Але за цим образом ховається людина з висіченим із кременю характером.
За свої переконання він відсидів у радянських таборах в Сибіру і по в´язницях 26 років. Його заcyджyвaли до cтpaти, і він жив в камері cмepтникiв, щодня чекаючи на poзcтpiл.
Він не зламався тоді й дочекався свого головного тріумфу.
Справи всього свого життя. Нічого не було намарне.
Історичний Акт ухвалили 24 серпня, саме в день, коли Левку Григоровичу виповнилося 63 роки. Найкращий подарунок на день народження в історії.
Сьогодні, коли ми виборюємо цю саму незалежність на фpoнтi, варто частіше згадувати наших українських титанів.
Вони знали ціну свободи від Росії задовго до того, як вона стала для нас звичною.