У Донецьку четверо лікарів чинили опір окупантам, кожен з них по-своєму

Лікарі не були знайомі й діяли окремо, пройшли через тортури й абсурдні суди, як справжні дисиденти.
Ці історії - лише маленька частка того, як цивільні люди під час окупації стають підпільниками.
ІГОР НАЗАРЕНКО
Хірург Ігор Назаренко все життя прожив у Донецьку й не виїхав після 2014-го.
У лікарні він щодня бачив наслідки обстрілів. Оперував поранених цивільних, а згодом дедалі частіше - російських військових.
Як лікар він мав зберігати конфіденційність, але як громадянин вирішив діяти на користь України.
Без винагороди, лише через переконання. Він передавав СБУ дані про поранених бойовиків: імена, адреси, характер травм.
У 2017 році його викрили й затримали просто перед роботою. На допитах катували струмом, накинули мішок на голову, скували руки.
Найважче йому тоді було думати про дружину, яка не знала, де він, а окупанти тільки реготали з того.
Після тортур він підписав звинувачення й опинився в СІЗО, а потім у колонії, де зустрів інших лікарів-підпільників.
У неволі він провів майже вісім років. Виживати допомагала внутрішня дисципліна - три принципи: не вір, не бійся, не проси.
Навіть після арешту Назаренко не відмовився від своєї ідентичності. Він завжди відчував себе українцем і досі згадує абсурдне формулювання з обвинувачення: зайняв проукраїнську позицію.
А яку ж іще, питає він. Країну, як і матір, не обирають - вона може бути хворою чи неідеальною, але рідна.
У серпні 2025 року він повернувся на вільну землю. Найбільше його вразила зустріч - люди з прапорами.
У колонії він звик до ставлення як до худоби й слів, що ніколи звідти не вийде. А побачивши тих людей, зрозумів - усе було варте того.
ЮРІЙ ШАПОВАЛОВ
Лікар Юрій Шаповалов - донеччанин у п´ятому поколінні, дитячий невролог і колекціонер кактусів.
До 2014 року він жив і працював у Донецьку, поки не почалася російська гібридна окупація.
Він ніколи не сумнівався, що він українець. Розумів, що сепаратизм не мав підстав - це була інформаційно-психологічна операція росії.
До повної окупації він ходив на проукраїнські мітинги, але після того, як силовий розгін припинив масові акції, обрав інший шлях - документування.
Три роки він просто ходив вулицями й фіксував військову техніку, підозрілі автівки, присутність росіян. Вів блог під ніком "Залишенець Донецький".
Його вирахували через камери стеження або зміну провайдера. Затримали на вулиці під час розмови з матір´ю: повалили, надягли мішок, закували руки й повезли в "МГБ".
Перший день - побиття, вимагання зізнань про шпигунство та кураторів. Насправді він ні з ким не співпрацював, тому вирішив підписати їхню версію, щоб зберегти здоров´я.
Сто днів провів у катівні "Ізоляція". Потім були СІЗО й макіївська колонія. Загалом у неволі - понад сім років. Після "Ізоляції" всі інші тюрми здавалися йому "піонерським табором".
У 2023 році померла його мати. Вона приїздила до нього на побачення тричі, востаннє - за два тижні до смерті. На похорон його не відпустили.
Обмін відбувся в 2025 році несподівано. На свободі Шаповалов побачив Україну в стані великої війни, але впізнав рідний край.
Тепер він підвищує кваліфікацію, їздить за кордон, розмовляє українською. Планує допомагати війську.
ОЛЕНА ЛАЗАРЄВА
Олена Лазарєва - лікарка-анестезіологиня з Донецька. До 2014 року вона не надто замислювалася про ідентичність, але окупація Криму стала для неї шоком.
У 2014 році вона з чоловіком залишилася в Донецьку, але регулярно виїжджала на підконтрольну територію.
Під час одного з візитів їх запросили на розмову українські спецслужби - так почалася співпраця.
Подружжя передавало дані про російських військових і колаборантів у лікарні, їхні пересування, техніку.
Вона не приховувала своєї позиції на роботі, ще не усвідомлюючи небезпеки.
У 2017 році її затримали біля під´їзду. Спочатку вдавали чемних поліцейських, але в машині почали душити пакетом та викручувати руки. Змусили подзвонити чоловікові, щоб заманити в пастку.
У "МГБ" з мішком на голові її допитували й били. Погрожували віддати "в окопи", але зламали погрозою онукам: сказали, що відрізатимуть їм пальці.
Вона вирішила підписати все, що завгодно. Їй інкримінували шпигунство на користь України.
Перші десять місяців провела в "Ізоляції" - цілодобове світло, відеонагляд, недоварена їжа з жуками.
П´яні охоронці стріляли в коридорах, змушували марширувати.
Олена навіть там залишалася лікарем - оглядала побитих, за що отримала прізвисько "доктор Лєна".
Потім були СІЗО й жіноча колонія: антисанітарія, щури, клопи, приниження.
Влітку 2019 року їй дали 15 років. Але в грудні того ж року вона вийшла на волю за обміном разом із 63 іншими цивільними.
Після звільнення влада майже не допомагала - документи й роботу довелося відновлювати самотужки.
З 2020 року вона працює анестезіологинею в Києві. Досі ходить на допити й суди, щоразу проживаючи болісне наново.
Але каже: вона зробила те, що мала зробити як громадянка України.
ІГОР КІР´ЯНЕНКО
Ігор Кір´яненко - лікар-стоматолог, підприємець і колекціонер із Донецька. Розбирається в золоті, антикваріаті, орденах і банківських картках - їх у нього понад чотири з половиною тисячі з усієї України.
У 2014 році залишився в окупованому місті з дружиною, бо не міг покинути брата з інвалідністю. Бачив, як Донецьк стає цитаделлю свавілля, часто сварився з росіянами через їхні грабунки й нахабство.
Якби не вік, пішов би в армію, але обрав інший шлях. Сам знайшов спосіб допомагати Україні з зими 2015 року.
У 2016 році відкрив антикварний магазин навпроти окупаційного МГБ. Російські військові заходили як клієнти - він записував їхні дані й передавав українським спецслужбам.
30 грудня 2018 року його затримали великою групою, як особливо небезпечного. Удома забрали гроші, золото, антикваріат.
Потім катували струмом: накручували дроти на вуха й геніталії. Вибили всі зуби пласкогубцями, били важким предметом по голові.
Він пережив інфаркт, мав зламані ребра. Каже, що такого збочення навіть уявити не міг.
Спершу заперечував усе, але коли пригрозили зґвалтувати дружину, яку теж затримали, підписав усе, що вимагали.
Після СІЗО й фейкового суду опинився в Макіївській колонії. Носив жовто-блакитні резиночки, відкрито говорив про українську позицію, шість разів відмовлявся від російського паспорта.
Коли потопили крейсер "Москва", запитав охоронця-сепаратора: "Ну що, закурив твій матрос?" Той аж посірів.
З початком повномаштабної війни він перестав сподіватися на обмін, розуміючи, що в пріоритеті військові.
Але 14 серпня 2025 року обмін відбувся.
Він відсидів сім років, втратив здоров´я й бізнес. Зараз відновлює життя з нуля в Києві, на блошиних ринках уже купує улюблені рідкісні картки.
......
Сьогодні - всі четверо на волі.
Вони не зрадили ні країни, ні себе. І хоча війна забрала в них роки, вона не забрала їх гідності.