Кто сейчас в Украине с депрессией, как вы?

Реально. В 23 році був діагноз гострий невроз та клінічна депресія. З усіма симптомами. Призначалися ад на 1,5 роки. В січні 2025 прийом закінчено. Протягом останніх 1, 5 роки після відміни поки не спостерігаю повернення того жахливого стану

Простите, а какие симптомы у Вас были при остром неврозе?

Нажаль, все, як в книжках по психіатрії. Панічні атаки, дратівливість, тремор рук, часто сльози, тахікардія. Все це абсолютно зрозуміло чому виникло - обстріли. Але я трималася до останнього, бо ці симптоми вони ж не всі відразу, а то один, то два протягом дня. Але коли ще після одного потужного місяця в Києві я перестала спати, то зрозуміла, що треба допомога, бо попаду таки в лікарню. Треба працювати, щоб виживати, а я в стані павука після безсонної ночі. І тоді пішла до психіатра. Ви не повірите, на першому прийомі я тупо плакала в процесі розмови. Було дуже стидно. На що мені лікар відповіла- все нормально, так має бути, ви не одна така, зараз дуже багатьом потрібна допомога. І призначила препарати. Слава Богу, мені повезло з лікарем, бо до цього був досвід в 2 невропатологами, бо ще й до війни були певні проблеми і не дуже вирішувалися. В такому випадку краще звертатися до психіатра. При чому мені цікаво спостерігати, що мій лікар не призначає АД огульно, а кожному свій препарат та комбінацію препаратів. Бо зараз ходить до неї син, і в нас при подібних діагнозах зовсім інше лікування. В нього дистимія, пішов третій місяць лікування- прогрес є. Вибачте що багато написала)

А можно узнать, кто у Вас психиатр и как к нему попасть??

Бондарчук Катерина Василівна. Приймає в Добробуті. Напрямки практичної діяльності написані на сайті Добробуту в ії профілі, почитайте

Бондарчук Катерина Василівна. Приймає в Добробуті. Напрямки практичної діяльності написані на сайті Добробуту в ії профілі, почитайте

Нажаль, все, як в книжках по психіатрії. Панічні атаки, дратівливість, тремор рук, часто сльози, тахікардія. Все це абсолютно зрозуміло чому виникло - обстріли. Але я трималася до останнього, бо ці симптоми вони ж не всі відразу, а то один, то два протягом дня. Але коли ще після одного потужного місяця в Києві я перестала спати, то зрозуміла, що треба допомога, бо попаду таки в лікарню. Треба працювати, щоб виживати, а я в стані павука після безсонної ночі. І тоді пішла до психіатра. Ви не повірите, на першому прийомі я тупо плакала в процесі розмови. Було дуже стидно. На що мені лікар відповіла- все нормально, так має бути, ви не одна така, зараз дуже багатьом потрібна допомога. І призначила препарати. Слава Богу, мені повезло з лікарем, бо до цього був досвід в 2 невропатологами, бо ще й до війни були певні проблеми і не дуже вирішувалися. В такому випадку краще звертатися до психіатра. При чому мені цікаво спостерігати, що мій лікар не призначає АД огульно, а кожному свій препарат та комбінацію препаратів. Бо зараз ходить до неї син, і в нас при подібних діагнозах зовсім інше лікування. В нього дистимія, пішов третій місяць лікування- прогрес є. Вибачте що багато написала)